Значення в інших словниках
-
привласнювати —
привла́снювати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
привласнювати —
ПРИВЛАСНЮВАТИ – ПРИСВОЮВАТИ Привласнювати, -юю, -юєш. Робити щось власністю: привласнювати землю, привласнювати чужу працю, привласнювати майно, привласнювати чиюсь ідею. Присвоювати.
Літературне слововживання
-
привласнювати —
ПРИСВОЮВАТИ, привлащувати, визнавати за своє, ід. накладати лапу, прибирати до рук, класти до своєї кишені, з. собічити; (землю) присусіджувати; (лаври) приписувати собі; (плоди праці) виїжджати на чужій спині.
Словник синонімів Караванського
-
привласнювати —
-юю, -юєш, недок., привласнити, -ню, -ниш, док., перех. Робити що-небудь своєю власністю, присвоювати чуже. || Видавати що-небудь за своє, приписувати собі щось. || Видавати за своє чиє-небудь прізвище, ім'я.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
привласнювати —
ПРИВЛА́СНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИВЛА́СНИТИ, ню, ниш, док., що. Робити що-небудь своєю власністю, присвоювати чуже. Мар'ян, минувши перші рядки, знову прочитав: “Ніхто із людей не створював землі, ніхто із людей і не повинен привласнювати землю” (М.
Словник української мови у 20 томах
-
привласнювати —
ЗАВОЛОДІ́ТИ чим (узяти собі, у своє користування, володіння), ОВОЛОДІ́ТИ, ПРИВЛА́СНИТИ що, ПРИСВО́ЇТИ що, ПОСІ́СТИ що, ЗАВЛАДА́ТИ рідко, ЗАПОСІ́СТИ що, діал.; УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) що, ЗАБРА́ТИ що, ЗАЙНЯ́ТИ що, ЗАХОПИ́ТИ що, ЗАГРАБУВА́ТИ що, розм.
Словник синонімів української мови
-
привласнювати —
ПРИВЛА́СНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИВЛА́СНИТИ, ню, ниш, док., перех. Робити що-небудь своєю власністю, присвоювати чуже. Мар’ян, минувши перші рядки, знову прочитав: «Ніхто із людей не створював землі...
Словник української мови в 11 томах