приволочити

ПРИВОЛОЧИ́ТИ, очу́, о́чиш, док., кого, що, рідко.

1. у сполуч. зі сл. ноги, фам. Прийти, з'явитися куди-небудь.

[Храпко:] Постій же, запопаду я тебе. Побачимо ще, хто на кому помститься, як твій бузівок приволоче ноги у двір, – я його підсаджу через перелаз (Панас Мирний).

2. Те саме, що заволочи́ти.

Всю ніч його [пана] мучили страшенні сни: .. збунтовані мужики клали його на землю і бралися приволочити його бороною (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. приволочити — приволочи́ти дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. приволочити — -очу, -очиш, док., перех., рідко. 1》 у сполуч. зі сл. ноги, фам.Прийти, з'явитися куди-небудь. 2》 Те саме, що заволочити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приволочити — ПРИВОЛОЧИ́ТИ, очу́, о́чиш, док., перех., рідко. 1. у сполуч. із сл. ноги, фам. Прийти, з’явитися куди-небудь. [Xрапко:] Постій же, запопаду я тебе.  Словник української мови в 11 томах