приволочений

ПРИВОЛО́ЧЕНИЙ¹, а, е, розм.

Дієпр. пас. до приволокти́, приволікти́.

Ваня сидів на сухій колоді, приволоченій з лісу, вслухався в смачне, дуже сопіння поснулих друзів і в хворобливе марення пораненого (Іван Ле).

ПРИВОЛО́ЧЕНИЙ², а, е, рідко.

Дієпр. пас. до приволочи́ти 2.

Перший ряд дроту високий, другий – нижчий, третій – ще нижчий, а далі дріт по землі клуб'ям стелиться, як огудиння на баштані, а земля чому проорана, ще й приволочена – проти диверсантів (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. приволочений — приволо́чений 1 дієприкметник дотягнений кудись розм. приволо́чений 2 дієприкметник розпушений — про ґрунт, землю рідко  Орфографічний словник української мови
2. приволочений — I -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до приволокти, приволікти. II -а, -е, рідко. Дієприкм. пас. мин. ч. до приволочити 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приволочений — ПРИВОЛО́ЧЕНИЙ¹, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до приволокти́, приволікти́. Ваня сидів на сухій колоді, приволоченій з лісу, вслухався в смачне, дуже сопіння поснулих друзів і в хворобливе марення пораненого (Ле, Клен. лист, 1960, 95).  Словник української мови в 11 томах