приволочений

приволо́чений

I -а, -е, розм.

Дієприкм. пас. мин. ч. до приволокти, приволікти.

II -а, -е, рідко.

Дієприкм. пас. мин. ч. до приволочити 2).

Значення в інших словниках

1. приволочений — приволо́чений 1 дієприкметник дотягнений кудись розм. приволо́чений 2 дієприкметник розпушений — про ґрунт, землю рідко  Орфографічний словник української мови
2. приволочений — ПРИВОЛО́ЧЕНИЙ¹, а, е, розм. Дієпр. пас. до приволокти́, приволікти́. Ваня сидів на сухій колоді, приволоченій з лісу, вслухався в смачне, дуже сопіння поснулих друзів і в хворобливе марення пораненого (Іван Ле). ПРИВОЛО́ЧЕНИЙ², а, е, рідко. Дієпр. пас.  Словник української мови у 20 томах
3. приволочений — ПРИВОЛО́ЧЕНИЙ¹, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до приволокти́, приволікти́. Ваня сидів на сухій колоді, приволоченій з лісу, вслухався в смачне, дуже сопіння поснулих друзів і в хворобливе марення пораненого (Ле, Клен. лист, 1960, 95).  Словник української мови в 11 томах