приволікатися

ПРИВОЛІКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРИВОЛОКТИ́СЯ, очу́ся, оче́шся і ПРИВОЛІКТИ́СЯ, очу́ся, оче́шся; мин. ч. приволі́кся, локла́ся, ло́ся і лікла́ся, ло́ся; док., розм.

Приходити кудись дуже повільно, з трудом (від старості, хвороби, утоми і т. ін.).

Слабим .. кроком і з ледве чутним, дрижачим звуком дзвінків приволоклася конина додому (О. Кобилянська);

* Образно. Лишились тільки ватаг зі спузарем .. А коли і їх вже не стало, на засмучену полонину приволіклась мара та й нипа по стаї й по загородах, чи не лишилось чого для неї (М. Коцюбинський);

// тільки док., фам. Прийти, з'явитися куди-небудь (про когось небажаного, некликаного).

За спиною гомонить погрозливий голос: – Так я й знав... Ти знову сюди приволікся? (С. Васильченко);

– Ти чого, Петре, до нас приволікся? Що тебе може в нас цікавити? .. А ти знаєш, що ми всі тебе ненавидимо? (Д. Бедзик).

Значення в інших словниках

1. приволікатися — приволіка́тися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. приволікатися — -аюся, -аєшся, недок., приволоктися, -очуся, -очешся і приволіктися, -очуся, -очешся; мин. ч. приволікся, -локлася, -локлося і -ліклася, -ліклося; док., розм. Приходити кудись дуже повільно, з труднощами (від старості, хвороби, утоми і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приволікатися — ПРИВОЛІКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРИВОЛОКТИ́СЯ, очу́ся, оче́шся і ПРИВОЛІКТИ́СЯ, очу́ся, оче́шся; мин. ч. приволі́кся, локла́ся, ло́ся і лікла́ся, ло́ся; док., розм. Приходити кудись дуже повільно, з трудом (від старості, хвороби, утоми і т. ін.).  Словник української мови в 11 томах