пригнаний

ПРИ́ГНАНИЙ¹, а, е.

Дієпр. пас. до пригна́ти¹.

Гуменний тільки що скінчив перегляд худоби, пригнаної з паші (І. Франко).

ПРИ́ГНАНИЙ², а, е.

Дієпр. пас. до пригна́ти².

З засувом двері двійчаті, міцні і пригнані щільно, Вхід замикали (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

Що про них можна подумати збоку? Сільська червонощока делегатка в чобітках та квітчастій хустці і поруч неї ставний військовий у довгій, добре пригнаній кавалерійській шинелі (О. Гончар);

// при́гнано, безос. пред.

Планки, пази, розміри, дикт – все було пригнано і обмірковано з класичною педантичністю (В. Козаченко).

Значення в інших словниках

1. пригнаний — при́гнаний 1 дієприкметник приведений кудись при́гнаний 2 дієприкметник припасований розм.  Орфографічний словник української мови
2. пригнаний — [пригнанией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. пригнаний — I -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до пригнати I. II -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до пригнати II. || пригнано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пригнаний — ПІДІ́ГНАНИЙ (про одяг, взуття), ПРИ́ГНАНИЙ, ЯК ВИ́ЛИТИЙ розм., ЯК УЛИ́ТИЙ розм. — Ти вже як командирка! — в тихім захваті говорила Фроська, озираючи струнку Степчину постать у гарно підігнаній гімнастерці (Ю.  Словник синонімів української мови
5. пригнаний — ПРИ́ГНАНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пригна́ти¹. Гуменний тільки що скінчив перегляд худоби, пригнаної з паші (Фр., II, 1950, 104). ПРИ́ГНАНИЙ² , а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пригна́ти².  Словник української мови в 11 томах