пригнаний
ПРИ́ГНАНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пригна́ти¹.
Гуменний тільки що скінчив перегляд худоби, пригнаної з паші (Фр., II, 1950, 104).
ПРИ́ГНАНИЙ² , а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пригна́ти².
З засувом двері двійчаті, міцні і пригнані щільно, Вхід замикали (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 51);
Що про них можна подумати збоку? Сільська червонощока делегатка в чобітках та квітчастій хустці і поруч неї ставний військовий у довгій, добре пригнаній кавалерійській шинелі (Гончар, II, 1959, 187);
// при́гнано, безос. присудк. сл.
Планки, пази, розміри, дикт — все було пригнано і обмірковано з класичною педантичністю (Коз., Гарячі руки, 1960, 45).
Словник української мови (СУМ-11)