пригодницький
ПРИГО́ДНИЦЬКИЙ, а, е.
1. Власт. тому, хто шукає пригод (у 2 знач.).
В його розповіді мелькнуло .. кілька екзотичних назв, і вони нагадали Гловацькому читані колись, за юнацьких років, пригодницькі книги (С. Журахович);
Чудернацькі проекти, схожі на сюжети пригодницьких романів, один від одного химерніший, снуються в його голові (І. Муратов);
Пригодницька фабула;
Пригодницький фільм;
Пригодницький жанр.
2. Власт. тому, хто шукає пригод (у 2 знач.).
Пригодницькі мрії летіли широко, і здавалося – зараз підійде невідома людина і почнеться перша частина великої пригоди (О. Копиленко);
Не тільки такі, як Віталик, тамували тут [на покинутому судні] пригодницьку свою жагу, а й серйозні дядьки (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)