приданий

ПРИ́ДАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до прида́ти 1.

Танкісти були придані піхоті і діяти мали спільно з артилерією (Ю. Смолич);

Взводи були придані до окремих стрілецьких рот (О. Гончар);

// при́дано, безос. пред.

Усе спродане, – тільки оцю молодицю з дочкою до вслуги їй [пані] придано (Марко Вовчок).

2. Який дається в придане за нареченою.

Плахта на ній .. ще материнська – придана; тепер вже таких не роблять (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Ви за молодою панією, мабуть, придані? – За нею (Марко Вовчок).

Значення в інших словниках

1. приданий — при́даний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. приданий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до придати 1). || придано, безос. присудк. сл. 2》 заст. Який дається в придане за нареченою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приданий — ПРИ́ДАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до прида́ти 1. Танкісти були придані піхоті і діяти мали спільно з артилерією (Смолич, Світанок.., 1953, 400); Взводи були придані до окремих стрілецьких рот (Гончар, III, 1959, 98); // при́дано, безос. присудк. сл.  Словник української мови в 11 томах