приданий

при́даний

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до придати 1).

|| придано, безос. присудк. сл.

2》 заст. Який дається в придане за нареченою.

Значення в інших словниках

1. приданий — при́даний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. приданий — ПРИ́ДАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до прида́ти 1. Танкісти були придані піхоті і діяти мали спільно з артилерією (Ю. Смолич); Взводи були придані до окремих стрілецьких рот (О. Гончар); // при́дано, безос. пред.  Словник української мови у 20 томах
3. приданий — ПРИ́ДАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до прида́ти 1. Танкісти були придані піхоті і діяти мали спільно з артилерією (Смолич, Світанок.., 1953, 400); Взводи були придані до окремих стрілецьких рот (Гончар, III, 1959, 98); // при́дано, безос. присудк. сл.  Словник української мови в 11 томах