придуркуватий
ПРИДУ́РКУВАТИЙ, а, е, розм.
1. Несповна розуму, дурнуватий (у 1 знач.).
Привикли вже, що він собі наче придуркуватий (Ганна Барвінок);
Звікував [Паламарчик] у перинах, на тлустих харчах придуркуватої, але багатої доньки управителя панської економії (В. Речмедін);
Щодо колишньої капітанші Бабулькіної [з п'єси Я. Мамонтова “Рожеве павутиння”], то це дрібненька міщаночка, придуркувата й підстаркувата, яка мріє лише про одруження (з наук. літ.).
2. Який виражає розумову обмеженість.
Товариш витріщив на Панталаху свої великі, придуркуваті очі і сидів мовчки (І. Франко);
Як побачив [Іван] стільки добра, то лиш усміхався тим своїм придуркуватим сміхом (Л. Мартович);
Обличчя Бараболі, за звичкою, стає придуркуватим (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)