придуркуватий

ПРИДУ́РКУВАТИЙ, а, е, розм.

1. Несповна розуму, дурнуватий (у 1 знач.).

Привикли вже, що він собі наче придуркуватий (Ганна Барвінок);

Звікував [Паламарчик] у перинах, на тлустих харчах придуркуватої, але багатої доньки управителя панської економії (В. Речмедін);

Щодо колишньої капітанші Бабулькіної [з п'єси Я. Мамонтова “Рожеве павутиння”], то це дрібненька міщаночка, придуркувата й підстаркувата, яка мріє лише про одруження (з наук. літ.).

2. Який виражає розумову обмеженість.

Товариш витріщив на Панталаху свої великі, придуркуваті очі і сидів мовчки (І. Франко);

Як побачив [Іван] стільки добра, то лиш усміхався тим своїм придуркуватим сміхом (Л. Мартович);

Обличчя Бараболі, за звичкою, стає придуркуватим (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

придуркуватий — приду́ркуватий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
придуркуватий — Дурнуватий, пришелепуватий, прителепуватий, недоумкуватий, з-за рогу мішком прибитий, кн. розумово обмежений; п! ДУРНИЙ. Словник синонімів Караванського
придуркуватий — див. дурний Словник синонімів Вусика
придуркуватий — -а, -е, розм. 1》 Несповна розуму, дурнуватий (у 1 знач.). 2》 Який виражає розумову обмеженість. Великий тлумачний словник сучасної мови
придуркуватий — ДУРНИ́Й (розумово обмежений), НЕРОЗУ́МНИЙ, ВІДСТА́ЛИЙ, НЕДОТЕ́ПНИЙ, ТУПИ́Й, ТУПОУ́МНИЙ, ДУРНОГОЛО́ВИЙ розм., ПУСТОГОЛО́ВИЙ розм., ТВЕРДОГОЛО́ВИЙ розм., ТУПОГОЛО́ВИЙ розм., ДУБОГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗМО́ЗКИЙ розм., ДУРНОЛО́БИЙ розм. Словник синонімів української мови
придуркуватий — Приду́ркуватий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
придуркуватий — ПРИДУ́РКУВАТИЙ, а, е, розм. 1. Несповна розуму, дурнуватий (у 1 знач.). Привикли вже, що він собі наче придуркуватий (Барв., Опов.. Словник української мови в 11 томах
придуркуватий — Придуркуватий, придуруватий, -а, -е Глуповатый, съ придурью. А чоловік був у єї придуруватий. Черк. у. Словник української мови Грінченка