придушення
ПРИДУ́ШЕННЯ, я, с.
Дія за знач. придуши́ти, приду́шувати.
Тим часом на нових місцях запорожці зустрічалися з іншими козаками-емігрантами: це були донські козаки, які ще на початку XVIII ст. після придушення повстання отамана Булавіна виселитися до Туреччини (з наук. літ.);
Цензура як засіб придушення потенційної опозиції використовувалася в Росії завжди, але за правління Миколи І вона стала суворішою, ніж будь-коли (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)