приживати

ПРИЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИЖИ́ТИ, иву́, иве́ш, док., кого, що, розм.

Живучи з ким-небудь, народжувати дитину.

– Прижила ж від нього дитину, та й доїть тепер дурня старого (А. Головко);

От живе молодий князь із своєю жінкою рік і другий. На третій рік прижили вони собі сина (з казки);

// Живучи, набувати чого-небудь, придбавати щось.

– Нам коли б льготу [пільгу] прижити – запишемося у міщани (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. приживати — прижива́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. приживати — -аю, -аєш, недок., прижити, -иву, -ивеш, док., перех., розм. Живучи з ким-небудь, народжувати дитину. || Живучи, набувати чого-небудь, придбавати щось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приживати — НАЖИ́ТИ що, рідше чого (поступово зібрати, нагромадити матеріальні цінності, майно, гроші), НАБУ́ТИ, НАДБА́ТИ, ПРИДБА́ТИ, ЗАЖИ́ТИ розм., ПРИЖИ́ТИ розм. рідше, НАСТАРА́ТИСЯ без додатка, рідше чого, розм.  Словник синонімів української мови
4. приживати — ПРИЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИЖИ́ТИ, иву́, иве́ш, док., перех., розм. Живучи з ким-небудь, народжувати дитину. — Прижила ж від нього дитину, та й доїть тепер дурня старого (Головко, II, 1957, 477); От живе молодий князь із своєю жінкою рік і другий.  Словник української мови в 11 томах