приживати

ПРИЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИЖИ́ТИ, иву́, иве́ш, док., перех., розм. Живучи з ким-небудь, народжувати дитину.

— Прижила ж від нього дитину, та й доїть тепер дурня старого (Головко, II, 1957, 477);

От живе молодий князь із своєю жінкою рік і другий. На третій рік прижили вони собі сина (Укр.. казки, 1951, 205);

// Живучи, набувати чого-небудь, придбавати щось.

— Нам коли б льготу [пільгу] прижити — запишемося у міщани (Мирний, IV, 1955, 215).

Значення в інших словниках

1. приживати — прижива́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. приживати — -аю, -аєш, недок., прижити, -иву, -ивеш, док., перех., розм. Живучи з ким-небудь, народжувати дитину. || Живучи, набувати чого-небудь, придбавати щось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приживати — ПРИЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИЖИ́ТИ, иву́, иве́ш, док., кого, що, розм. Живучи з ким-небудь, народжувати дитину. – Прижила ж від нього дитину, та й доїть тепер дурня старого (А. Головко); От живе молодий князь із своєю жінкою рік і другий.  Словник української мови у 20 томах
4. приживати — НАЖИ́ТИ що, рідше чого (поступово зібрати, нагромадити матеріальні цінності, майно, гроші), НАБУ́ТИ, НАДБА́ТИ, ПРИДБА́ТИ, ЗАЖИ́ТИ розм., ПРИЖИ́ТИ розм. рідше, НАСТАРА́ТИСЯ без додатка, рідше чого, розм.  Словник синонімів української мови