приймати
ПРИЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИЙНЯ́ТИ, рідко ПРИНЯ́ТИ і діал. ПРИЙМИ́ТИ, прийму́, при́ймеш, док., кого, що.
1. Брати до рук, на плечі і т. ін. від когось або звідкись кого-, що-небудь.
Хапко зараз витяга карбованця. Охрім, приймаючи, вмент уласкавився (Марко Вовчок);
Мусив ловити [Алі] мент, коли човен опускався врівень з його плечем, щоб зручно було прийняти важкий мішок (М. Коцюбинський);
Дід прийняв листа гордо й незалежно, наче грамоту найкращому ударникові (О. Донченко);
// Ловити що-небудь кинуте.;
// Відбивати удар (м'яча).
Юрко .. прийняв м'яча і сильно вдаривши, послав у небо чудову свічку (В. Кучер);
Прийняти м'яча на голову.
2. Погоджуватися взяти собі що-небудь запропоноване.
Наум, узявши хліб, поцілував і, положивши на стіл край свого хліба, каже: – Хліб святий приймаємо, а вас послухаємо (Г. Квітка-Основ'яненко);
Пан моторошно здригнувся й поліз рукою до гаманця, але одразу ж передумав: чи прийме сьогодні старчиха гроші від нього (М. Стельмах);
// Одержувати від кого-небудь щось у власність.
Іванець там [у наметі] од князя царські дари приймає (П. Куліш);
– Так се вже не чиє, як моє діло, глядіти дуже пильно, щоб він [зять] був хазяїн добрий, щоб хоть би вже не розтратив.., що від нас прийме (Г. Квітка-Основ'яненко).
3. Погоджуватися з чим-небудь.
[Голос покликача:] Руфін заздалегідь приймає вирок – і просить виконать його скоріше (Леся Українка);
– Рябов, пиши охоронну грамоту й наказ про прийняття розсадника на державне постачання. – Ну, що ж, приймаю, – Мічурін підвівся з стільця (О. Довженко);
І признатись належить, Що таки в світі існують тіла, неподільні на частки І якнайменші на розмір. І далі, цю думку прийнявши, Треба додати, що вічні вони, і тверді, і суцільні (М. Зеров);
// Миритися з чим-небудь.
Все те, з чим раніш годився лише розум, але не приймала ослаблена воля, не пускали до серця егоїстичні побудки – все те з непереможною силою встало перед мене і прикликало сумління до відповіді (М. Коцюбинський);
Прийшлось мовчки прийняти такий зворот розмови (Леся Українка);
// Підтримувати що-небудь.
– П'ю за працю на пожиток країні нашій, панове! .. – Приймаючи цей тост, – обзивається третій, – додам кілька слів (М. Коцюбинський);
// Затверджувати що-небудь на зборах, засіданнях і т. ін.; схвалювати.
– Зажди, Устиме, ще не таке буде. Ось приймемо на Зборах Маніфеста, щоб у нас влада Радянська була (І. Цюпа);
// Ставати послідовником, прибічником чого-небудь (вчення, віри і т. ін.).
– Я в святого духа віру Щирим серденьком прийняв (Леся Українка);
// Присвоювати собі якусь назву або ім'я видатної людини (про об'єднання, установи, підприємства, заклади і т. ін.).
4. Брати на свою відповідальність що-небудь для передавання, пересилання, зберігання і т. ін. (про спеціально призначену особу, працівника).
На подвір'ї стояв прикажчик і серед криків та зойку приймав матеріал (М. Коцюбинський);
Обліковець Марина приймає від дівчат, що все по двоє підходять з великими корзинами, яблука. Відмічає у зошиті (А. Головко);
– Накажи комусь прийняти від мене три сотні добірних баранів (З. Тулуб);
Тисячі телеграм прийняла за свого життя Зінаїда Павлівна (Л. Дмитерко);
// Брати що-небудь від когось на розгляд, для використання, застосування і т. ін.
Я написав листа до “Київської Старини” .. і прохав сповістити мене, чи приймають вони драматичні утвори [твори] (Панас Мирний);
Звісно, цар .. папери його має прийняти (М. Стельмах);
// Закуповувати що-небудь.
– Їздив же сьогодні до ігумені: взнавав, скільки пудів і по якій ціні буде приймати монастир небілений віск (М. Стельмах);
// Перевіривши якість виконаної роботи, стверджувати її завершеність.
– Придивляйся, хазяїне! Будеш роботу приймати! Тепер усе наше село таким буде... (О. Копиленко).
5. Знайомлячись із станом справ якого-небудь господарства, підприємства, установи і т. ін., брати на себе керівництво ним.
Треба було приймать економію. – Як будемо приймати? – Оберім трьох. Нехай хазяйнують (М. Коцюбинський);
– Тоді хто ти такий і чого сюди прийшов? – Ферму приймати. Працювати тут буду (Григорій Тютюнник);
– Приймеш команду розвідників, – змінив своє рішення полковник (В. Козаченко);
Нещодавно [Гнат] прийняв бригаду, а порядок повернув як! (К. Гордієнко).
6. Виконувати якусь гігієнічну, лікувальну і т. ін. процедуру.
Почувся плескіт води: дівчина приймала душ (Ю. Яновський);
Навіть узимку приймали малюки повітряні ванни (з газ.);
// Вживати всередину, ковтати (ліки).
Я вигадав, що заслаб .. Підняв тривогу, мусив приймати краплі од живота і зіпсував великодній сніданок (М. Коцюбинський);
Олечка не хотіла нічого приймати, дивилася з докором своїми синіми очима, пручалася. Утрьох тримали її, з великим трудом вкинули в рот дві таблетки (А. Хижняк);
Доктор Драгомирецький вирішив прийняти подвійну дозу вероналу, – щоб таки переспати часинку (Ю. Смолич);
// у сполуч. зі сл. їжа, страва і т. ін. Споживати що-небудь; їсти.
Не один наймит гіркий, .. почувши Кармелеву пісню, .. на другий день робивсь немов хворий, немов до своєї роботи й служби незгожий, не приймав хазяйської страви (Марко Вовчок);
Не приймав коник його [хлопчика] трави (Панас Мирний);
Хоч її [Одарки Пилипівни] слабе нутро охотніше від усякої іншої їжі приймало б тепер молоко, та воно було дороге і тому не про неї (Б. Антоненко-Давидович);
// Виконувати який-небудь обряд.
Наум, тільки сам живий та теплий, ще здужав підвести її до святого причастя... Маруся прийняла тайни Христові, як янгол Божий (Г. Квітка-Основ'яненко).
7. Терпіти, переживати що-небудь.
– Запорожець ради нас усяку нужду з Січі приймає, білої сорочки зроду не бачить: як же нам не любити, братці, добрих молодців? (П. Куліш);
Гірко мені приймати наругу від тих людей, що стільки раз я, було, з біди визволяю (Ганна Барвінок);
Голод, холод, усяку біду і напасть він готовий прийняти для іншого (Марко Вовчок);
Годі ж спільної розради, Що люд путами скула; Годі з нас тієї стради [страждання], Що країна прийняла! (П. Грабовський);
// Під дією чого-небудь мати певні зміни; зазнавати чогось.
Я спочатку написав тільки ті глави, які могли бути надруковані, та й ті прийняли чимало змін (Леся Українка);
Максим поштиво закивав: він завжди кивав поштиво на цю кумову згадку, бо сам за революцію ще ніякого каліцтва не прийняв (Ю. Смолич).
8. у сполуч. зі сл. слово, рапорт і т. ін. Вислуховувати що-небудь.
[Паріс:] Слухай, сестро, як ти мене затримала для того, щоб я такі слова приймав від тебе, то я на те не згоден (Леся Українка);
Жив [поет], писав; приймав хвали й образи; .. зате в житті ні разу Неправді не служив! (М. Рильський);
– Се веселі жарти, пане-сусідоньку, – та все жарти; а ви мені яке розумне слово прокиньте. – Вибачайте на розумнім – прийміть правдиве, сусідонько поважна! (Марко Вовчок);
В глибокому ярку .. розвідників зустрів полковник Горпищенко, прийняв короткий, але хвилюючий рапорт Прокопа Журби (В. Кучер);
// Уловлювати звуки, світло, випромінювання і т. ін. (про різні приймальні прилади).
Чому так багато антен? Її запитання смішить Віталія. – Антена, мамо, одна, а то прийомні рамки! Чим більше їх, тим вона чистіше приймає (О. Гончар).
9. Сприймаючи що-небудь, реагувати певним чином.
Ноги, немов непотрібні, самі знали звиклі дороги, і очі, теж наче зайві, байдужно приймали все до нудоти знайоме (М. Коцюбинський);
– Доброго здоров'я, пане. З приїздом! – почулися з-під похилених голів поодинокі голоси. – Ну, добре, добре. А що ж далі? – призро приймаючи те вітання, пита Колісник (Панас Мирний);
Ми думали, що він [батько] прийме Чайченкове залицяння ласкаво, бо Чайченко і багатий, і молодий, і дочці любий (Марко Вовчок);
– Що ж, хлопці, сіяти вже сьогодні не будемо, запрягайте – і на Троянівку. Цю звістку прийняли, як і належало, – весело (Григорій Тютюнник);
// Виявляти своє ставлення до появи кого-, чого-небудь.
Київ приймав церкву Софії дивуванням і захопленням (П. Загребельний);
Ми виступали в металістів. Захоплено приймає зал (Л. Дмитерко);
– Так, так, пора тобі вже вступити в світ... – промовив князь і замислився. Його теж непокоїла думка: як прийме світ його Sophie? (Леся Українка);
// Сприймаючи, виявляти розуміння.
Як хочеш від людей шаноби, Любов і гнів бери у путь, А то лиш допотопні сноби Твою поезію приймуть (М. Рильський);
// Виявляючи розуміння, поділяти.
[Джонс:] Так то йому образа? Отакої! Як трошки там людина пожартує... [Мак Гарді:] А він такий, що не приймає жартів (Леся Українка);
// Піддаватися дії, впливу чого-небудь.
Він знав: про що б не почав мову, все їй болітиме .. Втішати? Але, здається, вона не з тих, що приймають втішання (О. Гончар);
Стара жінка .. зморщеною рукою гладить Микошу по голівці. Той відхиляється: не личить козакові приймати бабські пестощі! (О. Полторацький);
// Засвоювати що-небудь.
Добру науку приймай, Хоч її і від простого чуєш; Злої ж на ум не бери, Хоч би й святий говорив (І. Франко).
10. за кого – що, як. Розцінювати кого-, що-небудь певним чином; вважати за якогось, за щось.
Грубі вибрики о. Василя Раїса приймала за об'яв [вияв] енергії та непохитної волі (М. Коцюбинський);
– Так от за кого ти мене приймаєш? За шкурника і пристосованця? (Д. Бедзик);
В сіті власні я попався І за правду жарт прийняв (Леся Українка);
Бригадир прийняв Любашине “здався він мені!” як згоди знак (І. Волошин);
// за кого – що. Сприймати кого-, що-небудь помилково за когось, щось інше.
– Се й сліпий розглядить, що се патрет, а не живий чоловік... Хіба тут були такі дурні, що приймали його за живого? (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Ти знаєш, – довірливо звернувся він до товариша, – я тебе спочатку був ледве не прийняв... за вуркагана (О. Гончар).
11. Дозволяти кому-небудь увійти, впускати кудись.
– Люди йшли стільки, стомились, голодні, мужики їх не приймають в село... (М. Коцюбинський);
Оксен проводив засідання правління по-своєму. Він не обмежувався одними лише членами правління, а радо приймав усіх, хто бажав бути присутнім (Григорій Тютюнник);
Знав [лакей], коли треба побурчати на пана, коли треба прийняти ту чи іншу людину, коли можна витягти дрібну асигнацію з панської кишені (О. Полторацький);
// Давати аудієнцію кому-небудь.
– Чого тобі до секретаря? – сам себе здержуючи, пита чоловік. – Секретар таких, як ти, не приймає... (Панас Мирний);
Губернатор був уражений у самісіньке серце. Його, таємного радника, якого знав і приймав сам імператор, дворянина і губернатора краю, першу людину після військового генерал-губернатора, названо на “ти” – якимось нікчемним мужиком! – і висміяно... (Ю. Хорунжий);
// Дозволяти кому-небудь переночувати.
Вона там жебрала цілий день, а вночі моя господиня приймала єї [її] на ніч до кухні (В. Стефаник);
Не жити вже Демидові на білому світі, бо ж такий він синій та пухлий, і так нестерпно болять руки-ноги, й болить голова, й ніхто вже не прийме в хату переночувати (О. Довженко);
// Брати кого-небудь в якийсь заклад для тимчасового перебування.
– Сина привезла ось, – вона кивнула на безтарку, – підозра, що стовбняк... Лікарки нема, а без неї не приймають! (О. Гончар);
Після довгих переїздів на звощику Лазар опинився в тюрмі. Тут, незважаючи на пізню пору, його прийняв смотритель (М. Коцюбинський);
// Впускати кого-небудь жити до себе.
Ні до кого вже не переходила [Явдоха] жити, а стала сама до себе приймати (Панас Мирний);
– А тобі ріже око, що я чужу людину в хату прийняв? А з ким мені жити, коли в мене син – поганець? (Григорій Тютюнник);
// Брати кого-небудь у свою родину як чоловіка, зятя, невістку і т. ін.
Вона гнобила надію в серці: дасть же Бог – знайдеться добрий чоловік її дитині – приймемо зятя в хату (Панас Мирний);
Явдоха прийняла з Борині бідного парубка Юхима і з ним загосподарювала (С. Чорнобривець);
// Дозволяти кому-небудь жити в певному місці.
Басарабські пани з великою охотою приймали на свої землі українських втікачів, бо в їх було землі багацько, а людей мало (І. Нечуй-Левицький).
12. Погоджуватися вважати кого-небудь своїм, допускати в своє товариство.
– Ти ж ходив усе услід за нею цими днями, чи ж вона не прийма тебе, чи гордує? – Вона якось втікає від мене (Марко Вовчок);
Так же дітвора його не приймає. Зараз почнуть з його глузувати, щипати, а іноді поб'ють та й проженуть... (Панас Мирний);
Вимазав лисичат сметаною та й підпустив їх під кішку; кішка облизала сметану і прийняла лисичат (з мемуарної літ.);
// Зараховувати кого-небудь до складу якогось об'єднання.
Піп прийняв з великою охотою в свою парафію нових людей, позаписував їх Посмітюхами і не взяв за те ні шага (І. Нечуй-Левицький);
– Ось січ Сірка. Чи приймуть? Троє вершників по льоду сягнули Чортомлика (Г. Колісник);
// Брати за учня кого-небудь; зараховувати учнем, студентом, слухачем і т. ін. когось.
– Не будуть знати [хлопи] по-німецьки, не прийматимуть їх до вищих шкіл (І. Франко);
Назнав хлопець другого маляра у сусідньому селі Тарасівці, що славився поміж людьми за дотепного чоловіка. Та маляр той не прийняв до себе Тараса (Панас Мирний);
// Допускати кого-небудь до виконання якоїсь роботи; зараховувати в число співробітників.
– Пішла я з дитиною на руках в сахарню, мене не приймають на роботу (І. Нечуй-Левицький);
Прийшов [ангел] до одного господаря, проситься на службу, але той, бачучи [бачачи] його красну вроду, не хотів його приймити (І. Франко);
Директор цукрового заводу, знаючи, які руки у котельника, поламавшись, таки прийняв його на завод (М. Стельмах).
13. у сполуч. з присл. Зустрічати певним чином кого-небудь.
– То чому ж ти чоловіка не закличеш у хату? Добре гостей приймаєм! – .. виговорює Загнибідиха Христі (Панас Мирний);
– Микола заждався, – і мати простерла нам руки старі, як можуть ласкаво приймати коханих дітей матері (М. Упеник);
Гущу прийняли добре. Міцно і довго парубки трясли йому руку, якось по-новому дивились в очі (М. Коцюбинський);
Горбенко прийняв мене неохоче: дихнути йому ніколи (Я. Гримайло);
// чим. Частувати чим-небудь.
– А я, – каже [кума], почула, догадалася, що се ви... Мабуть, втомилися .. А я сьогодні й не топила! Чим прийматиму? (Марко Вовчок);
Тітка прийняла хлопців пирогами і сметаною й пустила їх у город, тільки просила, аби гілля не ломили (О. Маковей);
// Зустрічати у себе гостей, влаштовувати прийом, перев. з частуванням.
Увечері Горький приймав екскурсію народних учителів .. і я бачив таку тарантелу, яку вміють танцювати тільки 2 чоловіка на світі (М. Коцюбинський);
Мічурін сидів під обважнілим від плодів деревом .. Він приймав у себе старого листоношу Федора Буренкіна, що навідав його з цілою юрбою внуків та внучок (О. Довженко).
14. Набирати якогось вигляду, характеру.
Коли ж слава сього пана старости швидко по його вступленню на урядовання [урядування] почала приймати попросту страховинні розміри, постановив я уладити собі прогулку [прогулянку] в його повіт (І. Франко);
Хоробливість його вдачі приймала часто несимпатичні форми дрібного егоїзму і навіть жорстокості (Леся Українка);
І житла, і люди, що вічно риються в землі, прийняли, ввижалось Раїсі, колір землі (М. Коцюбинський);
Вона, вигідніше сівши в невеличке кріселко і простягши свої маленькі ніжки, обуті в шовкові пантофлі, прийняла журливо-поважний вид (Г. Хоткевич).
15. Уміщати в себе що-небудь, завантажуватися чимсь.
До їхнього товариства ввіходить новий член. Це відбувається вночі, на невеликій стоянці, коли пароплав приймає пошту на борт (Ю. Яновський);
Могутньо гуготить мартен, приймаючи нові й нові “порції” заліза (з газ.);
// Вбирати, поглинати що-небудь.
Земля так набралася води, що вже і в себе не приймала (Панас Мирний);
Прекрасний Каспій, що в бурхливе лоно Приймає Терек бистрий, Та Куру, І Волгу повноводу (М. Рильський);
* Образно. Жменяк нізащо в світі не дав би чепіги свого плуга в руки вбивці. З такої руки земля не прийме зерно, не дасть щедрого врожаю (М. Томчаній);
// Збагачуватися на що-небудь.
Ваш Чернігів справді тепер забагатів, прийнявши до себе музей Тарновського (Панас Мирний);
// Поширювати в своєму середовищі.
Через деякий час весь зоряний степовий ефір приймає схвильовані, ніжністю налиті слова: – Тій, яка мене чує!.. Тій, що найкраща в світі... Тоню! Слухай мене! (О. Гончар).
16. Давати дозвіл на прибуття, причалювання (про станцію, порт і т. ін.).
Кінокореспондент .. уперше крутив плівку в Іллічівську 1958 року в день народження порту, коли причал прийняв перше судно (з газ.);
Вже через шість місяців перші судна прийняв Одеський порт (з публіц. літ.);
// кого. Мати кого-небудь своїм відвідувачем, тимчасовим мешканцем.
Тут був готель “Царград”. Спинись, людино! Він Пушкіна, вигнанця і співця, Приймав колись (М. Рильський);
* Образно. Ліси широко приймають у свої обійми парубка, але вони тільки похитуються, а не шумлять (М. Стельмах);
// Пропускати через себе.
Вони знали, що після того, як переправа прийме всіх, перейдуть по гулкому настилу й вони, і лише після того буде запалено бікфордів шнур (О. Гончар);
Відчинилася кріпосна брама і прийняла сміляків, яких переслідували, прокинувшись, запорожці (О. Довженко).
17. Забирати що-небудь звідкись.
Подаючи страви й приймаючи посуд, Малуша спочатку відчувала на собі гострий погляд княгині Ольги, розуміла, що вона слідкує за нею (С. Скляренко);
[Любов (до Ореста):] Поставте, будь ласка, тут; сю рослину можна прийняти (Леся Українка);
Тихо в хаті. Не шарудів сторінками Давид. Марія підійшла до нього – спить він. Прийняла з грудей книжку, поклала на стіл (А. Головко);
// Відводити в інше місце, в інший бік.
Здається йому, що й Бозя глядить на його, хоче посваритись пальцем... він і прийме руку назад [від хліба]... (Панас Мирний);
Обережно .. прийняв ногу опришок... Камінь перевалився набік (Г. Хоткевич).
18. Допомагати при народженні (дитини або маляти якої-небудь тварини).
– Він кум мені, я в нього дитя приймала... (Панас Мирний);
– Пийте на здоров'я, а новонародженого ми самі прийняли (Григорій Тютюнник).
Бра́ти (прийма́ти) / взя́ти (прийня́ти) ва́нну див. бра́ти;
Бра́ти (прийма́ти) / взя́ти (прийня́ти) в комі́рне див. бра́ти;
Бра́ти (прийма́ти) / взя́ти (прийня́ти) в при́йми див. бра́ти;
Бра́ти (прийма́ти) / взя́ти (прийня́ти) за дити́ну див. бра́ти;
Бра́ти (прийма́ти) / взя́ти (прийня́ти) на комі́сію див. бра́ти;
Бра́ти (прийма́ти) / взя́ти (прийня́ти) опро́щення див. бра́ти;
Бра́ти (прийма́ти) / прийня́ти со́нячні (пові́тря́ні) ва́нни див. бра́ти;
Прийма́ти пара́д див. пара́д;
Прийма́ти пост див. пост;
(1) Прийма́ти / прийня́ти душ;
(2) Прийма́ти / прийня́ти в на́йми, заст. – наймати кого-небудь до себе на роботу.
Ніде мені в світі прихилитись, .. приймайте, дідусю, в найми (Ганна Барвінок);
(3) Прийма́ти / прийня́ти в спа́док:
а) одержувати які-небудь матеріальні цінності після смерті того, хто володів ними;
б) переймати що-небудь від когось.
Прийнявши в спадок кращі традиції революційних демократів 60-х років, народники 70-х років так само були непримиренними до всіх і всіляких залишків кріпосництва (з наук. літ.);
(4) Прийма́ти / прийня́ти до лав (в ряди́) чого і з означ. – робити когось членом певної організації, об'єднання;
(5) Прийма́ти / прийня́ти і́спит (за́лік) – оцінювати чиїсь знання з якогось предмету;
(6) Прийма́ти / прийня́ти кома́ндування – брати на себе обов'язки командира.
Командування приймає підполковник Зайцев (А. Трипільський);
На випадок загибелі сержанта приймаю командування (О. Довженко);
(7) Прийма́ти / прийня́ти коро́ну (булаву́), іст. – виконуючи певний обряд, одержуючи атрибути влади, ставати королем, гетьманом і т. ін.
Так Роберт за снагу та одвагу Королем у Шотландії став, В Едінбургу, преславному місті, Привселюдно корону прийняв (Леся Українка);
Один із старшин узяв булаву і підніс її Кирдязі. Задзвонили дзвони. Кирдяга прийняв булаву (О. Довженко);
(8) Прийма́ти (іти́) / прийня́ти (піти́) на багне́ти – починати або вести бій багнетами.
На нас напали з усіх боків, є забиті, є й поранені, та не так легко було нас узяти. Ми їх приймали на багнети, бо патронів обмаль (Ю. Яновський);
Добрий муляре, щастя ключі ти здобув, ідучи на багнети (В. Сосюра);
(9) Прийма́ти / прийня́ти на ві́ру – легко, наївно вірити в що-небудь.
Дивись, радій; Та не приймай на віру, Що вже кінець мандрівці і журбі (Л. Дмитерко);
(10) Прийма́ти / прийня́ти на страх, юр. – брати у кого-небудь щось на зберігання; одержувати з когось домовлену суму грошей за забезпечення цілості чого-небудь.
При майновому страхуванні додаткове страхування відповідної частини застрахованого вже інтересу за договором з іншим страхувальником допускається тільки з писаної згоди страхувальника, що вже прийняв частину цього інтересу на страх (з мови документів);
(11) Прийма́ти / прийня́ти о́браз кого – перевтілюватися в кого-небудь.
Он сів він на кермі висо́ко. Образ Форбанта прийнявши, і з словом до тебе вдається: “Язідів сину, поглянь: самі хвилі пильнують за тебе ..” (М. Зеров);
(12) Прийма́ти / прийня́ти прися́гу у кого, від кого – брати в кого-небудь урочисту офіційну обіцянку додержувати певних зобов'язань, клятву бути вірним якій-небудь справі.
За Брянським Багіров справді, не вагаючись, пішов би в вогонь і воду. Брянський приймав від нього присягу (О. Гончар);
(13) Прийма́ти / прийня́ти прича́стя – причащатися.
З сторони вони були, як і всі люди: і в хаті так було, як у людей, і в церкву ходили, і причастя приймали (Леся Українка);
(14) Прийма́ти / прийня́ти ра́ду – слухатися чиєїсь поради.
О, ради тих печер святих Лікеєвих, Що в них бував ти хлопчиком, Прийми пораду, що тобі нашіптує Старий і вірний приятель (М. Зеров);
(15) Прийма́ти / прийня́ти рі́шення – вирішувати.
– Прошу прийняти конкретне рішення по моїй пропозиції (Григорій Тютюнник);
(16) Прийма́ти / прийня́ти спра́ви – вступаючи на якусь посаду, знайомитись із станом справ.
Старшинські справи, за наказом Антоновича, прийняв Хаєцький (О. Гончар);
(17) Прийми́ Бо́же (Го́споди) мою́ ду́шу (мене́) [до Се́бе] – уживається для вираження крайнього відчаю, небажання жити.
Серед ставу Мовчки опинилась [Катря]. “Прийми, Боже, мою душу, А ти – моє тіло!” Шубовсть в воду!.. (Т. Шевченко);
“Господи милосердний! Або мене прийми до Себе, або нехай вона [Параска] згине!” (І. Нечуй-Левицький).
◇ Бог (Госпо́дь) прийня́в (приня́в, прибра́в) [ду́шу] [до Себе́] див. Бог;
Бра́ти / взя́ти (прийня́ти) на [свої́] пле́чі див. бра́ти;
Бра́ти (прийма́ти) / взя́ти (прийня́ти) [бли́зько] до [свого́] се́рця (до [своє́ї] душі́) (рідко в се́рце, в ду́шу) див. бра́ти;
Бра́ти (прийма́ти, перейма́ти) / взя́ти (прийня́ти, перейня́ти) вину́ на се́бе див. бра́ти;
Бра́ти (рідко прийма́ти) / взя́ти (рідко прийня́ти) гріх на [свою́] ду́шу (на се́бе) див. бра́ти;
Бра́ти (рідко прийма́ти) / взя́ти (рідко прийня́ти) на се́бе (на свої́ пле́чі) [весь] тяга́р див. бра́ти;
Душа́ не прийма́є див. душа́;
Зако́н бра́ти (прийма́ти) / взя́ти (прийня́ти) <�У зако́н уступа́ти / уступи́ти> див. бра́ти;
Земля́ не прийма́є див. земля́;
Неха́й (хай, бода́й) тебе́ (вас) земля́ не при́йме <�Бода́й (щоб) тебе́ земля́ не прийняла́> див. земля́;
Неха́й (хай) мене́ [свята́] земля́ при́йме див. земля́;
(18) Прийма́ти (зустріча́ти) / прийня́ти (зустрі́ти, зустрі́нути) з розкри́тими обі́ймами кого – дуже привітно, гостинно приймати, зустрічати і т. ін. кого-небудь.
Та дійшло до нього, мабуть, що приймають його тут не з розкритими обіймами (Ю. Шовкопляс);
Коли вузькотілий нащадок ерцгерцога Карла Стефана з румунського полону вдруге потрапив на Україну, головний отаман зустрів його з розкритими обіймами (М. Стельмах);
(19) Прийма́ти / прийня́ти бій – вступати в гарячу суперечку, в полеміку з кимсь; сперечатися, боротися і т. ін.
[Ольга Антонівна:] Я скажу, що тебе нема, що ти хворий. [Лисенко:] Ні, не треба... Я прийму бій. Все одно з ними треба колись схрестити мечі (Ю. Мокрієв);
(20) Прийма́ти / прийня́ти ви́клик кого, чий – погоджуватися на чию-небудь пропозицію, вступити в боротьбу, двобій або змагатися з ним.
Порішили ми виклик дистиляційників прийняти. І певні, що незабаром ні в чому від них не відставатимемо (Ю. Шовкопляс);
І король той виклик [на двобій з Іваном] мусив прийняти, щоб не осоромити себе перед простими воїнами (А. Шиян);
(21) Прийма́ти / прийня́ти ка́ру – відбувати покарання.
– Злазьте-но, злазьте, не соромтесь, – заохочував Галю батюшка, – бушували отут разом, то треба разом і кару приймати (С. Васильченко);
Валентин уже знову стояв перед учителем, червоний, похнюплений, з порізаними руками, і приймав з гідністю кару за свою чергову витівку (О. Гончар);
(22) Прийма́ти / прийня́ти на се́бе що:
а) зазнавати якогось впливу, перев. чого-небудь неприємного.
Весь шквал обурення за простій приймає на себе виконроб товариш Красуля (О. Гончар);
Завили й загавкали спущені з цепу собаки. Їхню злобну навалу прийняв на себе парубок, який відступав останнім... (О. Донченко);
б) розділяти чиїсь переживання, переймаючись його болями, бідами і т. ін.
Часто згадую ті легенди, де одна людина приймає на себе чужу біду і слабість, і жаль мені, що се можливо тільки в казці! (Леся Українка);
Сам нахилявся над крихітним тільцем, що змагалося за життя, і мовчки приймав на себе той біль, той крик, той вибираючий душу доньчин плач (О. Гончар);
в) вважати щось таким, що стосується особисто когось.
Моя байка – Ні бійка, ні лайка: Нехай ніхто на себе не приймає, А всяк на вус собі мотає (Л. Боровиковський);
(23) Прийма́ти / прийня́ти [на се́бе] уда́р (рідше вого́нь) – прикрити, уберегти кого-небудь від небезпеки, неприємностей, ганьби і т. ін.; заступитися за когось.
[Богушова:] Певно, Марійка прийняла на себе удар, який мав упасти на Ганю (В. Собко);
Артем залишився один, прийнявши на себе вогонь, щоб дати можливість Миколі вислизнути з пастки і донести до своїх карту (М. Ю. Тарновський);
Довелося йому прийняти на себе вогонь критики (з газ.);
(24) Прийма́ти / прийня́ти се́рцем (до се́рця) що – глибоко відчувати, розуміти, усвідомлювати що-небудь.
Що гарячіше прийматимемо до серця чужі страждання, то частіше звертатимемося до вічності, до зірок (із журн.);
Тож не цурайтесь видом бідним, нескладним гомоном її [пісні], А серцем .. Прийміть і полюбіть її (І. Франко);
Летіли вдаль думки, немов осіннє листя, і серцем прийняла Оксана жах війни (В. Сосюра);
Щи́рим се́рде́ньком прийня́ти.
Я віру Щирим серденьком прийняв (Леся Українка);
(25) Прийма́ти / прийня́ти уда́р на се́бе:
а) вступати в бій, початий противником.
– Другий взвод буде в заставі, за квартал від казарми. Щоб в разі якої несподіванки прийняти на себе удар (А. Головко);
Друга лінія оборони готова прийняти на себе удар (Л. Смілянський);
б) підпадати під чийсь гнів, обурення і т. ін., зазнавати якоїсь кари, перев. замість справжнього винуватця.
[Богушова:] Певно, Марійка прийняла на себе удар, який мав упасти на Таню (В. Собко);
(26) Прийня́ти в се́рце (в ду́шу):
а) (кого) прихильно, чуйно, з любов'ю зустріти поставитися до кого-небудь.
За час майже шестирічної розлуки до невпізнання змінило його життя, змінило для інших, але не для неї, не для матері! Прийняла його в серце, яким є, здається, таким і ждала (О. Гончар);
б) (що) лагідно сприйняти що-небудь, погодитися з чимсь.
[Руфін:] Прісцілло, .. ти вимовила слово, якого я не смів промовить перший, бо думав, – ти його не приймеш в душу (Леся Українка);
(27) Прийня́ти до ло́на (в ло́но) – зробити членом, частиною і т. ін. чого-небудь; приєднати, прилучити до чогось;
(28) Прийня́ти оста́нній по́дих чий – бути присутнім при чиїйсь смерті.
[Марина:] Ой мій таточку! .. не я бачила твій останній погляд, не я прийняла останній твій подих!.. (М. Кропивницький);
(29) Прийня́ти / прийма́ти естафе́ту чого, від кого, книжн. – продовжити чиїсь починання, традиції і т. ін.
Письменник повинен бути гідним своїх великих попередників, з рук яких він прийняв естафету боротьби за людину, людину нової епохи (Ю. Смолич);
Перейня́ти естафе́ту.
Від таких майстрів, як Ф. Юхименко та Я. Халабудний, перейняли естафету творчості різьбярі молодшого покоління (із журн.);
(30) Прийня́ти смерть – загинути, померти.
– Я ладна прийняти смерть у твоєму вогні за твою ласку, за один поцілунок (І. Нечуй-Левицький);
Прийма́ти смерть.
Коли Тимко, мокрий, посинілий, ляскаючи зубами, виліз на берег, Джмелик повеселів очима: – А ти, видать, хлопець кріпкий. Смерть мовчки приймав (Григорій Тютюнник);
(31) Прийня́ти старості́в від кого і без дод., етн. – погодитися видати заміж дочку за того, хто сватається.
[Марися:] Чом батько від Миколи старостів не прийняли? Я ж вам давно казала, що люблю його (І. Карпенко-Карий);
(32) Се́рцем (се́рде́ньком) прийня́ти – глибоко відчути, усвідомити.
Тож не цурайтесь видом бідним, Нескладним гомоном її [пісні], А серцем щирим і свобідним Прийміть і полюбіть її (І. Франко);
Летіли в даль думки, немов осіннє листя, і серцем прийняла Оксана жах війни (В. Сосюра);
Я .. віру Щирим серденьком прийняв (Леся Українка);
Се́рце не прийма́є див. се́рце;
[Сира́] земля́ (моги́ла) узяла́ (забра́ла, прийняла́ і т. ін.) див. земля́;
Сприйма́ти (рідко прийма́ти) / сприйня́ти (рідко прийня́ти) серйо́зно (пова́жно, рідше навспра́вжки, рідко всерйо́з) див. сприйма́ти.
Словник української мови (СУМ-20)