приймати

ПРИЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИЙНЯ́ТИ, рідко ПРИНЯ́ТИ і діал. ПРИЙМИ́ТИ, прийму́, при́ймеш, док., кого, що.

1. Брати до рук, на плечі і т. ін. від когось або звідкись кого-, що-небудь.

Хапко зараз витяга карбованця. Охрім, приймаючи, вмент уласкавився (Марко Вовчок);

Мусив ловити [Алі] мент, коли човен опускався врівень з його плечем, щоб зручно було прийняти важкий мішок (М. Коцюбинський);

Дід прийняв листа гордо й незалежно, наче грамоту найкращому ударникові (О. Донченко);

// Ловити що-небудь кинуте.;

// Відбивати удар (м'яча).

Юрко .. прийняв м'яча і сильно вдаривши, послав у небо чудову свічку (В. Кучер);

Прийняти м'яча на голову.

2. Погоджуватися взяти собі що-небудь запропоноване.

Наум, узявши хліб, поцілував і, положивши на стіл край свого хліба, каже: – Хліб святий приймаємо, а вас послухаємо (Г. Квітка-Основ'яненко);

Пан моторошно здригнувся й поліз рукою до гаманця, але одразу ж передумав: чи прийме сьогодні старчиха гроші від нього (М. Стельмах);

// Одержувати від кого-небудь щось у власність.

Іванець там [у наметі] од князя царські дари приймає (П. Куліш);

– Так се вже не чиє, як моє діло, глядіти дуже пильно, щоб він [зять] був хазяїн добрий, щоб хоть би вже не розтратив.., що від нас прийме (Г. Квітка-Основ'яненко).

3. Погоджуватися з чим-небудь.

[Голос покликача:] Руфін заздалегідь приймає вирок – і просить виконать його скоріше (Леся Українка);

– Рябов, пиши охоронну грамоту й наказ про прийняття розсадника на державне постачання. – Ну, що ж, приймаю, – Мічурін підвівся з стільця (О. Довженко);

І признатись належить, Що таки в світі існують тіла, неподільні на частки І якнайменші на розмір. І далі, цю думку прийнявши, Треба додати, що вічні вони, і тверді, і суцільні (М. Зеров);

// Миритися з чим-небудь.

Все те, з чим раніш годився лише розум, але не приймала ослаблена воля, не пускали до серця егоїстичні побудки – все те з непереможною силою встало перед мене і прикликало сумління до відповіді (М. Коцюбинський);

Прийшлось мовчки прийняти такий зворот розмови (Леся Українка);

// Підтримувати що-небудь.

– П'ю за працю на пожиток країні нашій, панове! .. – Приймаючи цей тост, – обзивається третій, – додам кілька слів (М. Коцюбинський);

// Затверджувати що-небудь на зборах, засіданнях і т. ін.; схвалювати.

– Зажди, Устиме, ще не таке буде. Ось приймемо на Зборах Маніфеста, щоб у нас влада Радянська була (І. Цюпа);

// Ставати послідовником, прибічником чого-небудь (вчення, віри і т. ін.).

– Я в святого духа віру Щирим серденьком прийняв (Леся Українка);

// Присвоювати собі якусь назву або ім'я видатної людини (про об'єднання, установи, підприємства, заклади і т. ін.).

4. Брати на свою відповідальність що-небудь для передавання, пересилання, зберігання і т. ін. (про спеціально призначену особу, працівника).

На подвір'ї стояв прикажчик і серед криків та зойку приймав матеріал (М. Коцюбинський);

Обліковець Марина приймає від дівчат, що все по двоє підходять з великими корзинами, яблука. Відмічає у зошиті (А. Головко);

– Накажи комусь прийняти від мене три сотні добірних баранів (З. Тулуб);

Тисячі телеграм прийняла за свого життя Зінаїда Павлівна (Л. Дмитерко);

// Брати що-небудь від когось на розгляд, для використання, застосування і т. ін.

Я написав листа до “Київської Старини” .. і прохав сповістити мене, чи приймають вони драматичні утвори [твори] (Панас Мирний);

Звісно, цар .. папери його має прийняти (М. Стельмах);

// Закуповувати що-небудь.

– Їздив же сьогодні до ігумені: взнавав, скільки пудів і по якій ціні буде приймати монастир небілений віск (М. Стельмах);

// Перевіривши якість виконаної роботи, стверджувати її завершеність.

– Придивляйся, хазяїне! Будеш роботу приймати! Тепер усе наше село таким буде... (О. Копиленко).

5. Знайомлячись із станом справ якого-небудь господарства, підприємства, установи і т. ін., брати на себе керівництво ним.

Треба було приймать економію. – Як будемо приймати? – Оберім трьох. Нехай хазяйнують (М. Коцюбинський);

– Тоді хто ти такий і чого сюди прийшов? – Ферму приймати. Працювати тут буду (Григорій Тютюнник);

– Приймеш команду розвідників, – змінив своє рішення полковник (В. Козаченко);

Нещодавно [Гнат] прийняв бригаду, а порядок повернув як! (К. Гордієнко).

6. Виконувати якусь гігієнічну, лікувальну і т. ін. процедуру.

Почувся плескіт води: дівчина приймала душ (Ю. Яновський);

Навіть узимку приймали малюки повітряні ванни (з газ.);

// Вживати всередину, ковтати (ліки).

Я вигадав, що заслаб .. Підняв тривогу, мусив приймати краплі од живота і зіпсував великодній сніданок (М. Коцюбинський);

Олечка не хотіла нічого приймати, дивилася з докором своїми синіми очима, пручалася. Утрьох тримали її, з великим трудом вкинули в рот дві таблетки (А. Хижняк);

Доктор Драгомирецький вирішив прийняти подвійну дозу вероналу, – щоб таки переспати часинку (Ю. Смолич);

// у сполуч. зі сл. їжа, страва і т. ін. Споживати що-небудь; їсти.

Не один наймит гіркий, .. почувши Кармелеву пісню, .. на другий день робивсь немов хворий, немов до своєї роботи й служби незгожий, не приймав хазяйської страви (Марко Вовчок);

Не приймав коник його [хлопчика] трави (Панас Мирний);

Хоч її [Одарки Пилипівни] слабе нутро охотніше від усякої іншої їжі приймало б тепер молоко, та воно було дороге і тому не про неї (Б. Антоненко-Давидович);

// Виконувати який-небудь обряд.

Наум, тільки сам живий та теплий, ще здужав підвести її до святого причастя... Маруся прийняла тайни Христові, як янгол Божий (Г. Квітка-Основ'яненко).

7. Терпіти, переживати що-небудь.

– Запорожець ради нас усяку нужду з Січі приймає, білої сорочки зроду не бачить: як же нам не любити, братці, добрих молодців? (П. Куліш);

Гірко мені приймати наругу від тих людей, що стільки раз я, було, з біди визволяю (Ганна Барвінок);

Голод, холод, усяку біду і напасть він готовий прийняти для іншого (Марко Вовчок);

Годі ж спільної розради, Що люд путами скула; Годі з нас тієї стради [страждання], Що країна прийняла! (П. Грабовський);

// Під дією чого-небудь мати певні зміни; зазнавати чогось.

Я спочатку написав тільки ті глави, які могли бути надруковані, та й ті прийняли чимало змін (Леся Українка);

Максим поштиво закивав: він завжди кивав поштиво на цю кумову згадку, бо сам за революцію ще ніякого каліцтва не прийняв (Ю. Смолич).

8. у сполуч. зі сл. слово, рапорт і т. ін. Вислуховувати що-небудь.

[Паріс:] Слухай, сестро, як ти мене затримала для того, щоб я такі слова приймав від тебе, то я на те не згоден (Леся Українка);

Жив [поет], писав; приймав хвали й образи; .. зате в житті ні разу Неправді не служив! (М. Рильський);

– Се веселі жарти, пане-сусідоньку, – та все жарти; а ви мені яке розумне слово прокиньте. – Вибачайте на розумнім – прийміть правдиве, сусідонько поважна! (Марко Вовчок);

В глибокому ярку .. розвідників зустрів полковник Горпищенко, прийняв короткий, але хвилюючий рапорт Прокопа Журби (В. Кучер);

// Уловлювати звуки, світло, випромінювання і т. ін. (про різні приймальні прилади).

Чому так багато антен? Її запитання смішить Віталія. – Антена, мамо, одна, а то прийомні рамки! Чим більше їх, тим вона чистіше приймає (О. Гончар).

9. Сприймаючи що-небудь, реагувати певним чином.

Ноги, немов непотрібні, самі знали звиклі дороги, і очі, теж наче зайві, байдужно приймали все до нудоти знайоме (М. Коцюбинський);

– Доброго здоров'я, пане. З приїздом! – почулися з-під похилених голів поодинокі голоси. – Ну, добре, добре. А що ж далі? – призро приймаючи те вітання, пита Колісник (Панас Мирний);

Ми думали, що він [батько] прийме Чайченкове залицяння ласкаво, бо Чайченко і багатий, і молодий, і дочці любий (Марко Вовчок);

– Що ж, хлопці, сіяти вже сьогодні не будемо, запрягайте – і на Троянівку. Цю звістку прийняли, як і належало, – весело (Григорій Тютюнник);

// Виявляти своє ставлення до появи кого-, чого-небудь.

Київ приймав церкву Софії дивуванням і захопленням (П. Загребельний);

Ми виступали в металістів. Захоплено приймає зал (Л. Дмитерко);

– Так, так, пора тобі вже вступити в світ... – промовив князь і замислився. Його теж непокоїла думка: як прийме світ його Sophie? (Леся Українка);

// Сприймаючи, виявляти розуміння.

Як хочеш від людей шаноби, Любов і гнів бери у путь, А то лиш допотопні сноби Твою поезію приймуть (М. Рильський);

// Виявляючи розуміння, поділяти.

[Джонс:] Так то йому образа? Отакої! Як трошки там людина пожартує... [Мак Гарді:] А він такий, що не приймає жартів (Леся Українка);

// Піддаватися дії, впливу чого-небудь.

Він знав: про що б не почав мову, все їй болітиме .. Втішати? Але, здається, вона не з тих, що приймають втішання (О. Гончар);

Стара жінка .. зморщеною рукою гладить Микошу по голівці. Той відхиляється: не личить козакові приймати бабські пестощі! (О. Полторацький);

// Засвоювати що-небудь.

Добру науку приймай, Хоч її і від простого чуєш; Злої ж на ум не бери, Хоч би й святий говорив (І. Франко).

10. за кого – що, як. Розцінювати кого-, що-небудь певним чином; вважати за якогось, за щось.

Грубі вибрики о. Василя Раїса приймала за об'яв [вияв] енергії та непохитної волі (М. Коцюбинський);

– Так от за кого ти мене приймаєш? За шкурника і пристосованця? (Д. Бедзик);

В сіті власні я попався І за правду жарт прийняв (Леся Українка);

Бригадир прийняв Любашине “здався він мені!” як згоди знак (І. Волошин);

// за кого – що. Сприймати кого-, що-небудь помилково за когось, щось інше.

– Се й сліпий розглядить, що се патрет, а не живий чоловік... Хіба тут були такі дурні, що приймали його за живого? (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Ти знаєш, – довірливо звернувся він до товариша, – я тебе спочатку був ледве не прийняв... за вуркагана (О. Гончар).

11. Дозволяти кому-небудь увійти, впускати кудись.

– Люди йшли стільки, стомились, голодні, мужики їх не приймають в село... (М. Коцюбинський);

Оксен проводив засідання правління по-своєму. Він не обмежувався одними лише членами правління, а радо приймав усіх, хто бажав бути присутнім (Григорій Тютюнник);

Знав [лакей], коли треба побурчати на пана, коли треба прийняти ту чи іншу людину, коли можна витягти дрібну асигнацію з панської кишені (О. Полторацький);

// Давати аудієнцію кому-небудь.

– Чого тобі до секретаря? – сам себе здержуючи, пита чоловік. – Секретар таких, як ти, не приймає... (Панас Мирний);

Губернатор був уражений у самісіньке серце. Його, таємного радника, якого знав і приймав сам імператор, дворянина і губернатора краю, першу людину після військового генерал-губернатора, названо на “ти” – якимось нікчемним мужиком! – і висміяно... (Ю. Хорунжий);

// Дозволяти кому-небудь переночувати.

Вона там жебрала цілий день, а вночі моя господиня приймала єї [її] на ніч до кухні (В. Стефаник);

Не жити вже Демидові на білому світі, бо ж такий він синій та пухлий, і так нестерпно болять руки-ноги, й болить голова, й ніхто вже не прийме в хату переночувати (О. Довженко);

// Брати кого-небудь в якийсь заклад для тимчасового перебування.

– Сина привезла ось, – вона кивнула на безтарку, – підозра, що стовбняк... Лікарки нема, а без неї не приймають! (О. Гончар);

Після довгих переїздів на звощику Лазар опинився в тюрмі. Тут, незважаючи на пізню пору, його прийняв смотритель (М. Коцюбинський);

// Впускати кого-небудь жити до себе.

Ні до кого вже не переходила [Явдоха] жити, а стала сама до себе приймати (Панас Мирний);

– А тобі ріже око, що я чужу людину в хату прийняв? А з ким мені жити, коли в мене син – поганець? (Григорій Тютюнник);

// Брати кого-небудь у свою родину як чоловіка, зятя, невістку і т. ін.

Вона гнобила надію в серці: дасть же Бог – знайдеться добрий чоловік її дитині – приймемо зятя в хату (Панас Мирний);

Явдоха прийняла з Борині бідного парубка Юхима і з ним загосподарювала (С. Чорнобривець);

// Дозволяти кому-небудь жити в певному місці.

Басарабські пани з великою охотою приймали на свої землі українських втікачів, бо в їх було землі багацько, а людей мало (І. Нечуй-Левицький).

12. Погоджуватися вважати кого-небудь своїм, допускати в своє товариство.

– Ти ж ходив усе услід за нею цими днями, чи ж вона не прийма тебе, чи гордує? – Вона якось втікає від мене (Марко Вовчок);

Так же дітвора його не приймає. Зараз почнуть з його глузувати, щипати, а іноді поб'ють та й проженуть... (Панас Мирний);

Вимазав лисичат сметаною та й підпустив їх під кішку; кішка облизала сметану і прийняла лисичат (з мемуарної літ.);

// Зараховувати кого-небудь до складу якогось об'єднання.

Піп прийняв з великою охотою в свою парафію нових людей, позаписував їх Посмітюхами і не взяв за те ні шага (І. Нечуй-Левицький);

– Ось січ Сірка. Чи приймуть? Троє вершників по льоду сягнули Чортомлика (Г. Колісник);

// Брати за учня кого-небудь; зараховувати учнем, студентом, слухачем і т. ін. когось.

– Не будуть знати [хлопи] по-німецьки, не прийматимуть їх до вищих шкіл (І. Франко);

Назнав хлопець другого маляра у сусідньому селі Тарасівці, що славився поміж людьми за дотепного чоловіка. Та маляр той не прийняв до себе Тараса (Панас Мирний);

// Допускати кого-небудь до виконання якоїсь роботи; зараховувати в число співробітників.

– Пішла я з дитиною на руках в сахарню, мене не приймають на роботу (І. Нечуй-Левицький);

Прийшов [ангел] до одного господаря, проситься на службу, але той, бачучи [бачачи] його красну вроду, не хотів його приймити (І. Франко);

Директор цукрового заводу, знаючи, які руки у котельника, поламавшись, таки прийняв його на завод (М. Стельмах).

13. у сполуч. з присл. Зустрічати певним чином кого-небудь.

– То чому ж ти чоловіка не закличеш у хату? Добре гостей приймаєм! – .. виговорює Загнибідиха Христі (Панас Мирний);

– Микола заждався, – і мати простерла нам руки старі, як можуть ласкаво приймати коханих дітей матері (М. Упеник);

Гущу прийняли добре. Міцно і довго парубки трясли йому руку, якось по-новому дивились в очі (М. Коцюбинський);

Горбенко прийняв мене неохоче: дихнути йому ніколи (Я. Гримайло);

// чим. Частувати чим-небудь.

– А я, – каже [кума], почула, догадалася, що се ви... Мабуть, втомилися .. А я сьогодні й не топила! Чим прийматиму? (Марко Вовчок);

Тітка прийняла хлопців пирогами і сметаною й пустила їх у город, тільки просила, аби гілля не ломили (О. Маковей);

// Зустрічати у себе гостей, влаштовувати прийом, перев. з частуванням.

Увечері Горький приймав екскурсію народних учителів .. і я бачив таку тарантелу, яку вміють танцювати тільки 2 чоловіка на світі (М. Коцюбинський);

Мічурін сидів під обважнілим від плодів деревом .. Він приймав у себе старого листоношу Федора Буренкіна, що навідав його з цілою юрбою внуків та внучок (О. Довженко).

14. Набирати якогось вигляду, характеру.

Коли ж слава сього пана старости швидко по його вступленню на урядовання [урядування] почала приймати попросту страховинні розміри, постановив я уладити собі прогулку [прогулянку] в його повіт (І. Франко);

Хоробливість його вдачі приймала часто несимпатичні форми дрібного егоїзму і навіть жорстокості (Леся Українка);

І житла, і люди, що вічно риються в землі, прийняли, ввижалось Раїсі, колір землі (М. Коцюбинський);

Вона, вигідніше сівши в невеличке кріселко і простягши свої маленькі ніжки, обуті в шовкові пантофлі, прийняла журливо-поважний вид (Г. Хоткевич).

15. Уміщати в себе що-небудь, завантажуватися чимсь.

До їхнього товариства ввіходить новий член. Це відбувається вночі, на невеликій стоянці, коли пароплав приймає пошту на борт (Ю. Яновський);

Могутньо гуготить мартен, приймаючи нові й нові “порції” заліза (з газ.);

// Вбирати, поглинати що-небудь.

Земля так набралася води, що вже і в себе не приймала (Панас Мирний);

Прекрасний Каспій, що в бурхливе лоно Приймає Терек бистрий, Та Куру, І Волгу повноводу (М. Рильський);

* Образно. Жменяк нізащо в світі не дав би чепіги свого плуга в руки вбивці. З такої руки земля не прийме зерно, не дасть щедрого врожаю (М. Томчаній);

// Збагачуватися на що-небудь.

Ваш Чернігів справді тепер забагатів, прийнявши до себе музей Тарновського (Панас Мирний);

// Поширювати в своєму середовищі.

Через деякий час весь зоряний степовий ефір приймає схвильовані, ніжністю налиті слова: – Тій, яка мене чує!.. Тій, що найкраща в світі... Тоню! Слухай мене! (О. Гончар).

16. Давати дозвіл на прибуття, причалювання (про станцію, порт і т. ін.).

Кінокореспондент .. уперше крутив плівку в Іллічівську 1958 року в день народження порту, коли причал прийняв перше судно (з газ.);

Вже через шість місяців перші судна прийняв Одеський порт (з публіц. літ.);

// кого. Мати кого-небудь своїм відвідувачем, тимчасовим мешканцем.

Тут був готель “Царград”. Спинись, людино! Він Пушкіна, вигнанця і співця, Приймав колись (М. Рильський);

* Образно. Ліси широко приймають у свої обійми парубка, але вони тільки похитуються, а не шумлять (М. Стельмах);

// Пропускати через себе.

Вони знали, що після того, як переправа прийме всіх, перейдуть по гулкому настилу й вони, і лише після того буде запалено бікфордів шнур (О. Гончар);

Відчинилася кріпосна брама і прийняла сміляків, яких переслідували, прокинувшись, запорожці (О. Довженко).

17. Забирати що-небудь звідкись.

Подаючи страви й приймаючи посуд, Малуша спочатку відчувала на собі гострий погляд княгині Ольги, розуміла, що вона слідкує за нею (С. Скляренко);

[Любов (до Ореста):] Поставте, будь ласка, тут; сю рослину можна прийняти (Леся Українка);

Тихо в хаті. Не шарудів сторінками Давид. Марія підійшла до нього – спить він. Прийняла з грудей книжку, поклала на стіл (А. Головко);

// Відводити в інше місце, в інший бік.

Здається йому, що й Бозя глядить на його, хоче посваритись пальцем... він і прийме руку назад [від хліба]... (Панас Мирний);

Обережно .. прийняв ногу опришок... Камінь перевалився набік (Г. Хоткевич).

18. Допомагати при народженні (дитини або маляти якої-небудь тварини).

– Він кум мені, я в нього дитя приймала... (Панас Мирний);

– Пийте на здоров'я, а новонародженого ми самі прийняли (Григорій Тютюнник).

Бра́ти (прийма́ти) / взя́ти (прийня́ти) ва́нну див. бра́ти;

Бра́ти (прийма́ти) / взя́ти (прийня́ти) в комі́рне див. бра́ти;

Бра́ти (прийма́ти) / взя́ти (прийня́ти) в при́йми див. бра́ти;

Бра́ти (прийма́ти) / взя́ти (прийня́ти) за дити́ну див. бра́ти;

Бра́ти (прийма́ти) / взя́ти (прийня́ти) на комі́сію див. бра́ти;

Бра́ти (прийма́ти) / взя́ти (прийня́ти) опро́щення див. бра́ти;

Бра́ти (прийма́ти) / прийня́ти со́нячні (пові́тря́ні) ва́нни див. бра́ти;

Прийма́ти пара́д див. пара́д;

Прийма́ти пост див. пост;

(1) Прийма́ти / прийня́ти душ;

(2) Прийма́ти / прийня́ти в на́йми, заст. – наймати кого-небудь до себе на роботу.

Ніде мені в світі прихилитись, .. приймайте, дідусю, в найми (Ганна Барвінок);

(3) Прийма́ти / прийня́ти в спа́док:

а) одержувати які-небудь матеріальні цінності після смерті того, хто володів ними;

б) переймати що-небудь від когось.

Прийнявши в спадок кращі традиції революційних демократів 60-х років, народники 70-х років так само були непримиренними до всіх і всіляких залишків кріпосництва (з наук. літ.);

(4) Прийма́ти / прийня́ти до лав (в ряди́) чого і з означ. – робити когось членом певної організації, об'єднання;

(5) Прийма́ти / прийня́ти і́спит (за́лік) – оцінювати чиїсь знання з якогось предмету;

(6) Прийма́ти / прийня́ти кома́ндування – брати на себе обов'язки командира.

Командування приймає підполковник Зайцев (А. Трипільський);

На випадок загибелі сержанта приймаю командування (О. Довженко);

(7) Прийма́ти / прийня́ти коро́ну (булаву́), іст. – виконуючи певний обряд, одержуючи атрибути влади, ставати королем, гетьманом і т. ін.

Так Роберт за снагу та одвагу Королем у Шотландії став, В Едінбургу, преславному місті, Привселюдно корону прийняв (Леся Українка);

Один із старшин узяв булаву і підніс її Кирдязі. Задзвонили дзвони. Кирдяга прийняв булаву (О. Довженко);

(8) Прийма́ти (іти́) / прийня́ти (піти́) на багне́ти – починати або вести бій багнетами.

На нас напали з усіх боків, є забиті, є й поранені, та не так легко було нас узяти. Ми їх приймали на багнети, бо патронів обмаль (Ю. Яновський);

Добрий муляре, щастя ключі ти здобув, ідучи на багнети (В. Сосюра);

(9) Прийма́ти / прийня́ти на ві́ру – легко, наївно вірити в що-небудь.

Дивись, радій; Та не приймай на віру, Що вже кінець мандрівці і журбі (Л. Дмитерко);

(10) Прийма́ти / прийня́ти на страх, юр. – брати у кого-небудь щось на зберігання; одержувати з когось домовлену суму грошей за забезпечення цілості чого-небудь.

При майновому страхуванні додаткове страхування відповідної частини застрахованого вже інтересу за договором з іншим страхувальником допускається тільки з писаної згоди страхувальника, що вже прийняв частину цього інтересу на страх (з мови документів);

(11) Прийма́ти / прийня́ти о́браз кого – перевтілюватися в кого-небудь.

Он сів він на кермі висо́ко. Образ Форбанта прийнявши, і з словом до тебе вдається: “Язідів сину, поглянь: самі хвилі пильнують за тебе ..” (М. Зеров);

(12) Прийма́ти / прийня́ти прися́гу у кого, від кого – брати в кого-небудь урочисту офіційну обіцянку додержувати певних зобов'язань, клятву бути вірним якій-небудь справі.

За Брянським Багіров справді, не вагаючись, пішов би в вогонь і воду. Брянський приймав від нього присягу (О. Гончар);

(13) Прийма́ти / прийня́ти прича́стя – причащатися.

З сторони вони були, як і всі люди: і в хаті так було, як у людей, і в церкву ходили, і причастя приймали (Леся Українка);

(14) Прийма́ти / прийня́ти ра́ду – слухатися чиєїсь поради.

О, ради тих печер святих Лікеєвих, Що в них бував ти хлопчиком, Прийми пораду, що тобі нашіптує Старий і вірний приятель (М. Зеров);

(15) Прийма́ти / прийня́ти рі́шення – вирішувати.

– Прошу прийняти конкретне рішення по моїй пропозиції (Григорій Тютюнник);

(16) Прийма́ти / прийня́ти спра́ви – вступаючи на якусь посаду, знайомитись із станом справ.

Старшинські справи, за наказом Антоновича, прийняв Хаєцький (О. Гончар);

(17) Прийми́ Бо́же (Го́споди) мою́ ду́шу (мене́) [до Се́бе] – уживається для вираження крайнього відчаю, небажання жити.

Серед ставу Мовчки опинилась [Катря]. “Прийми, Боже, мою душу, А ти – моє тіло!” Шубовсть в воду!.. (Т. Шевченко);

“Господи милосердний! Або мене прийми до Себе, або нехай вона [Параска] згине!” (І. Нечуй-Левицький).

◇ Бог (Госпо́дь) прийня́в (приня́в, прибра́в) [ду́шу] [до Себе́] див. Бог;

Бра́ти / взя́ти (прийня́ти) на [свої́] пле́чі див. бра́ти;

Бра́ти (прийма́ти) / взя́ти (прийня́ти) [бли́зько] до [свого́] се́рця (до [своє́ї] душі́) (рідко в се́рце, в ду́шу) див. бра́ти;

Бра́ти (прийма́ти, перейма́ти) / взя́ти (прийня́ти, перейня́ти) вину́ на се́бе див. бра́ти;

Бра́ти (рідко прийма́ти) / взя́ти (рідко прийня́ти) гріх на [свою́] ду́шу (на се́бе) див. бра́ти;

Бра́ти (рідко прийма́ти) / взя́ти (рідко прийня́ти) на се́бе (на свої́ пле́чі) [весь] тяга́р див. бра́ти;

Душа́ не прийма́є див. душа́;

Зако́н бра́ти (прийма́ти) / взя́ти (прийня́ти) <�У зако́н уступа́ти / уступи́ти> див. бра́ти;

Земля́ не прийма́є див. земля́;

Неха́й (хай, бода́й) тебе́ (вас) земля́ не при́йме <�Бода́й (щоб) тебе́ земля́ не прийняла́> див. земля́;

Неха́й (хай) мене́ [свята́] земля́ при́йме див. земля́;

(18) Прийма́ти (зустріча́ти) / прийня́ти (зустрі́ти, зустрі́нути) з розкри́тими обі́ймами кого – дуже привітно, гостинно приймати, зустрічати і т. ін. кого-небудь.

Та дійшло до нього, мабуть, що приймають його тут не з розкритими обіймами (Ю. Шовкопляс);

Коли вузькотілий нащадок ерцгерцога Карла Стефана з румунського полону вдруге потрапив на Україну, головний отаман зустрів його з розкритими обіймами (М. Стельмах);

(19) Прийма́ти / прийня́ти бій – вступати в гарячу суперечку, в полеміку з кимсь; сперечатися, боротися і т. ін.

[Ольга Антонівна:] Я скажу, що тебе нема, що ти хворий. [Лисенко:] Ні, не треба... Я прийму бій. Все одно з ними треба колись схрестити мечі (Ю. Мокрієв);

(20) Прийма́ти / прийня́ти ви́клик кого, чий – погоджуватися на чию-небудь пропозицію, вступити в боротьбу, двобій або змагатися з ним.

Порішили ми виклик дистиляційників прийняти. І певні, що незабаром ні в чому від них не відставатимемо (Ю. Шовкопляс);

І король той виклик [на двобій з Іваном] мусив прийняти, щоб не осоромити себе перед простими воїнами (А. Шиян);

(21) Прийма́ти / прийня́ти ка́ру – відбувати покарання.

– Злазьте-но, злазьте, не соромтесь, – заохочував Галю батюшка, – бушували отут разом, то треба разом і кару приймати (С. Васильченко);

Валентин уже знову стояв перед учителем, червоний, похнюплений, з порізаними руками, і приймав з гідністю кару за свою чергову витівку (О. Гончар);

(22) Прийма́ти / прийня́ти на се́бе що:

а) зазнавати якогось впливу, перев. чого-небудь неприємного.

Весь шквал обурення за простій приймає на себе виконроб товариш Красуля (О. Гончар);

Завили й загавкали спущені з цепу собаки. Їхню злобну навалу прийняв на себе парубок, який відступав останнім... (О. Донченко);

б) розділяти чиїсь переживання, переймаючись його болями, бідами і т. ін.

Часто згадую ті легенди, де одна людина приймає на себе чужу біду і слабість, і жаль мені, що се можливо тільки в казці! (Леся Українка);

Сам нахилявся над крихітним тільцем, що змагалося за життя, і мовчки приймав на себе той біль, той крик, той вибираючий душу доньчин плач (О. Гончар);

в) вважати щось таким, що стосується особисто когось.

Моя байка – Ні бійка, ні лайка: Нехай ніхто на себе не приймає, А всяк на вус собі мотає (Л. Боровиковський);

(23) Прийма́ти / прийня́ти [на се́бе] уда́р (рідше вого́нь) – прикрити, уберегти кого-небудь від небезпеки, неприємностей, ганьби і т. ін.; заступитися за когось.

[Богушова:] Певно, Марійка прийняла на себе удар, який мав упасти на Ганю (В. Собко);

Артем залишився один, прийнявши на себе вогонь, щоб дати можливість Миколі вислизнути з пастки і донести до своїх карту (М. Ю. Тарновський);

Довелося йому прийняти на себе вогонь критики (з газ.);

(24) Прийма́ти / прийня́ти се́рцем (до се́рця) що – глибоко відчувати, розуміти, усвідомлювати що-небудь.

Що гарячіше прийматимемо до серця чужі страждання, то частіше звертатимемося до вічності, до зірок (із журн.);

Тож не цурайтесь видом бідним, нескладним гомоном її [пісні], А серцем .. Прийміть і полюбіть її (І. Франко);

Летіли вдаль думки, немов осіннє листя, і серцем прийняла Оксана жах війни (В. Сосюра);

Щи́рим се́рде́ньком прийня́ти.

Я віру Щирим серденьком прийняв (Леся Українка);

(25) Прийма́ти / прийня́ти уда́р на се́бе:

а) вступати в бій, початий противником.

– Другий взвод буде в заставі, за квартал від казарми. Щоб в разі якої несподіванки прийняти на себе удар (А. Головко);

Друга лінія оборони готова прийняти на себе удар (Л. Смілянський);

б) підпадати під чийсь гнів, обурення і т. ін., зазнавати якоїсь кари, перев. замість справжнього винуватця.

[Богушова:] Певно, Марійка прийняла на себе удар, який мав упасти на Таню (В. Собко);

(26) Прийня́ти в се́рце (в ду́шу):

а) (кого) прихильно, чуйно, з любов'ю зустріти поставитися до кого-небудь.

За час майже шестирічної розлуки до невпізнання змінило його життя, змінило для інших, але не для неї, не для матері! Прийняла його в серце, яким є, здається, таким і ждала (О. Гончар);

б) (що) лагідно сприйняти що-небудь, погодитися з чимсь.

[Руфін:] Прісцілло, .. ти вимовила слово, якого я не смів промовить перший, бо думав, – ти його не приймеш в душу (Леся Українка);

(27) Прийня́ти до ло́на (в ло́но) – зробити членом, частиною і т. ін. чого-небудь; приєднати, прилучити до чогось;

(28) Прийня́ти оста́нній по́дих чий – бути присутнім при чиїйсь смерті.

[Марина:] Ой мій таточку! .. не я бачила твій останній погляд, не я прийняла останній твій подих!.. (М. Кропивницький);

(29) Прийня́ти / прийма́ти естафе́ту чого, від кого, книжн. – продовжити чиїсь починання, традиції і т. ін.

Письменник повинен бути гідним своїх великих попередників, з рук яких він прийняв естафету боротьби за людину, людину нової епохи (Ю. Смолич);

Перейня́ти естафе́ту.

Від таких майстрів, як Ф. Юхименко та Я. Халабудний, перейняли естафету творчості різьбярі молодшого покоління (із журн.);

(30) Прийня́ти смерть – загинути, померти.

– Я ладна прийняти смерть у твоєму вогні за твою ласку, за один поцілунок (І. Нечуй-Левицький);

Прийма́ти смерть.

Коли Тимко, мокрий, посинілий, ляскаючи зубами, виліз на берег, Джмелик повеселів очима: – А ти, видать, хлопець кріпкий. Смерть мовчки приймав (Григорій Тютюнник);

(31) Прийня́ти старості́в від кого і без дод., етн. – погодитися видати заміж дочку за того, хто сватається.

[Марися:] Чом батько від Миколи старостів не прийняли? Я ж вам давно казала, що люблю його (І. Карпенко-Карий);

(32) Се́рцем (се́рде́ньком) прийня́ти – глибоко відчути, усвідомити.

Тож не цурайтесь видом бідним, Нескладним гомоном її [пісні], А серцем щирим і свобідним Прийміть і полюбіть її (І. Франко);

Летіли в даль думки, немов осіннє листя, і серцем прийняла Оксана жах війни (В. Сосюра);

Я .. віру Щирим серденьком прийняв (Леся Українка);

Се́рце не прийма́є див. се́рце;

[Сира́] земля́ (моги́ла) узяла́ (забра́ла, прийняла́ і т. ін.) див. земля́;

Сприйма́ти (рідко прийма́ти) / сприйня́ти (рідко прийня́ти) серйо́зно (пова́жно, рідше навспра́вжки, рідко всерйо́з) див. сприйма́ти.