приймати

ПРИЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИЙНЯ́ТИ, рідко ПРИНЯ́ТИ і діал. ПРИЙМИ́ТИ, прийму́, при́ймеш, док., перех.

1. Брати до рук, на плечі і т. ін. від когось або звідкись кого-, що-небудь.

Хапко зараз витяга карбованця. Охрім, приймаючи, вмент уласкавився (Вовчок, VI, 1956, 281);

Мусив ловити [Алі] мент, коли човен опускався врівень з його плечем, щоб зручно було прийняти важкий мішок (Коцюб., 1, 1955, 390);

Дід прийняв листа гордо й незалежно, наче грамоту найкращому ударникові (Донч., VI, 1957, 12);

// Ловити що-небудь кинуте;

// Відбивати удар (м’яча).

Юрко.. прийняв м’яча і сильно вдаривши, послав у небо чудову свічку (Кучер, Черв. вогонь, 1959, 81);

Прийняти м’яча на голову.

2. Погоджуватися взяти собі що-небудь запропоноване.

Наум, узявши хліб, поцілував і, положивши на стіл край свого хліба, каже: — Хліб святий приймаємо, а вас послухаємо (Кв.-Осн., II, 1956, 56);

Пан моторошно здригнувся й поліз рукою до гаманця, але одразу ж передумав: чи прийме сьогодні старчиха гроші від нього (Стельмах, І, 1962, 629);

// Одержувати від кого-небудь щось у власність.

Іванець там [у наметі] од князя царські дари приймає (П. Куліш, Вибр., 1969, 171);

— Так се вже не чиє, як моє діло, глядіти дуже пильно, щоб він [зять] був хазяїн добрий, щоб хоть би вже не розтратив.., що від нас прийме (Кв.-Осн.. II, 1956. 62).

Прийма́ти (прийня́ти) допомо́гу (по́міч) — користуватися чиєюсь допомогою.

[Руфін:] Неслава й батькові прийняти поміч від сина-зрадника (Л. Укр., II, 1951. 460).

◊ Прийма́ти (прийня́ти) в спа́док:

а) одержувати які-небудь матеріальні цінності після смерті того, хто володів ними;

б) переймати що-небудь від когось.

Прийнявши в спадок кращі традиції революційних демократів 60-х років, народники 70-х років так само були непримиренними до всіх і всіляких залишків кріпосництва (Рад.. літ-во, 4, 1963, 101);

Прийма́ти (прийня́ти) коро́ну (булаву́ і т. ін.) — виконуючи певний обряд, одержуючи атрибути влади, ставати королем, гетьманом і т. ін.

Так Роберт за снагу та одвагу Королем у Шотландії став, В Едінбургу, преславному місті, Привселюдно корону прийняв (Л. Укр., І, 1951, 360);

Один із старшин узяв булаву і підніс її Кирдязі. Задзвонили дзвони. Кирдяга прийняв булаву (Довж., І, 1958, 234).

3. Погоджуватися з чим-небудь.

[Голос покликача:] Руфін заздалегідь приймає вирок — і просить виконать його скоріше (Л. Укр., II, 1951, 534);

— Рябов, пиши охоронну грамоту й наказ про прийняття розсадника на державне постачання. — Ну, що ж, приймаю, — Мічурін підвівся з стільця (Довж., І, 1958, 455);

І признатись належить, Що таки в світі існують тіла, неподільні на частки І якнайменші на розмір. І далі, цю думку прийнявши, Треба додати, що вічні вони, і тверді, і суцільні (Зеров, Вибр., 1966, 142);

Боротьба досягає найбільшого напруження під час страйку, в якому робітники перемагають, капіталісти змушені прийняти вимоги робітників (Укр. літ., 9, 1957, 125);

// Миритися з чим-небудь.

Все те, з чим раніш годився лише розум, але не приймала ослаблена воля, не пускали до серця егоїстичні побудки — все те з непереможною силою встало перед мене і прикликало сумління до відповіді (Коцюб., І, 1955, 260);

Прийшлось мовчки прийняти такий зворот розмови (Л. Укр., III, 1952, 606);

// Підтримувати що-небудь.

— П’ю за працю на пожиток країні нашій, панове!.. — Приймаючи цей тост, — обзивається третій, — додам кілька слів (Коцюб., І, 1955, 171);

// Затверджувати що-небудь на зборах, засіданнях і т. ін. ; схвалювати.

Приймаючи першу Програму на ІІ з’їзді в 1903 році, більшовицька партія кликала робітничий клас, усіх трудящих Росії на боротьбу за повалення царського самодержавства, а потім — буржуазного ладу і встановлення диктатури пролетаріату (Програма КПРС, 1961, 4);

— Зажди, Устиме, ще не таке буде. Ось приймемо на Зборах Маніфеста, щоб у нас влада Радянська була (Цюпа, Назустріч.., 1958, 144);

// Ставати послідовником, прибічником чого-небудь (вчення, віри і т. ін.).

— Я в святого духа віру Щирим серденьком прийняв (Л. Укр., IV, 1954, 125);

// Присвоювати собі якусь назву або ім’я видатної людини (про об’єднання, установи, підприємства, заклади і т. ін.).

Кожна партія, вступаючи до Комінтерну, повинна була прийняти назву Комуністичної партії (Ком. Укр., 3, 1969, 24).

Прийма́ти заві́т — брати на себе обов’язок наслідувати що-небудь, дотримуватися чогось.

[Матушка гуменя (гнівно):] Так оце то ті тихі та смиренні. Оце то ті, що, надягаючи чернечу рясу, завіт приймали одсахнутись від усього мирського, тікати диявола і гріха його (Мирний, V, 1955, 81);

Прийма́ти (прийня́ти) прися́гу ( див. прися́га); Прийма́ти (прийня́ти) ра́ду — слухатися чиєїсь поради.

О, ради тих печер святих Лікеєвих, Що в них бував ти хлопчиком, Прийми пораду, що тобі нашіптує Старий і вірний приятель (Зеров, Вибр., 1966, 384)

◊ Прийня́ти старості́в — погодитись віддати дочку заміж; погодитись вийти заміж.

[Марися:] Чом батько від Миколи старостів не прийняли? Я ж вам давно казала, що люблю його (К.-Карий, І, 1960, 344);

Се́рце не прийма́є кого — хто-небудь відчуває відразу до когось, не може полюбити когось.

— Трапляється часом, що іншого якось не прийма серце, відвертається від нього, до іншого так зразу приляже, як до рідної мами… (Вовчок, VI, 1956, 280);

— Мати скребе голову: женись тай женись! . дівчат мені рає… Та не приймає їх моє серце… (Мирний, І, 1949, 341).

4. Брати на свою відповідальність що-небудь для передавання, пересилання, зберігання і т. ін. (про спеціально призначену особу, працівника).

На подвір’ї стояв прикажчик і серед криків та зойку приймав матеріал (Коцюб., II, 1955, 35);

Обліковець Марина приймає від дівчат, що все по двоє підходять з великими корзинами, яблука. Відмічає у зошиті (Головко, І, 1957, 490);

— Накажи комусь прийняти від мене три сотні добірних баранів (Тулуб, В степу.., 1964, 379);

Тисячі телеграм прийняла за свого життя Зінаїда Павлівна (Дмит., Розлука, 1957, 107);

// Брати що-небудь від когось на розгляд, для використання, застосування і т. ін.

Я написав листа до «Київської Старини».. і прохав сповістити мене, чи приймають вони драматичні утвори [твори] (Мирний, V, 1955, 374);

Звісно, цар.. папери його має прийняти (Стельмах, І, 1962, 384);

// Закуповувати що-небудь.

— Їздив же сьогодні до ігумені: взнавав, скільки пудів і по якій ціні буде приймати монастир небілений віск (Стельмах, І, 1962, 490);

// Перевіривши якість виконаної роботи, стверджувати її завершеність.

— Придивляйся, хазяїне! Будеш роботу приймати! Тепер усе наше село таким буде… (Коп., Хата хлопчика.., 1957, 16).

Прийма́ти (прийня́ти) замо́влення:

а) зобов’язуватися виконати на прохання якусь роботу.

Він з’явився на місце роботи, але основного знаряддя праці — скриньки — він не взяв. Отже, він був позбавлений змоги приймати замовлення і чистити чоботи (Смолич, IV, 1959, 188);

б) оформляти замовлення.

◊ Прийма́ти (прийня́ти) вину́ на се́бе — те саме, що Бра́ти (взя́ти, перейма́ти, перейня́ти і т. ін.) вину́ на се́бе ( див. вина́)

— Шрам головою своєю одкупить полковий свій город.. Жалуючи згуби паволочан, сам удавсь до Тетері і прийняв усю вину на одного себе (П. Куліш, Вибр., 1969, 192);

Прийма́ти (прийня́ти) [вели́кий] гріх на се́бе (на ду́шу) — те саме, що Бра́ти (взя́ти) гріх на ду́шу ( див. гріх).

— Буде того, що я тебе раз покрив, що перед богом гріх на себе приняв… (Мирний, III, 1954, 198);

«Поклянись, — каже, — на цей образ і поцілуй його, що немає її в хаті». І що ж ви думаєте? Поклялась стара, прийняла великий гріх на душу (Хотк., І, 1966, 69);

Прийма́ти (прийня́ти) естафе́ту див. естафе́та;

Прийма́ти (прийня́ти) на свій раху́нок див. раху́нок;

Прийма́ти пост, військ. — ставати на варту, заступати вартового.

Під кущем біля кулемета чути приглушену розмову — саме, видно, міняється наряд. Здає пост Остапенко, приймають Сердюки (Гончар, II, 1959, 265);

Прийма́ти (прийня́ти) рі́шення — вирішувати.

Артьомов вивчав людей, з якими стикався, зважував їхні висловлювання, і коли приймав рішення, то, насамперед, воно було в інтересах держави, партії, народу (Чорн., Визвол. земля, 1950, 160);

— Прошу прийняти конкретне рішення по моїй пропозиції (Тют., Вир, 1964, 121).

5. Знайомлячись із станом справ якого-небудь господарства, підприємства, установи і т. ін., брати на себе керівництво ним.

Треба було приймать економію. — Як будемо приймати? — Оберім трьох. Нехай хазяйнують (Коцюб., II, 1955, 82);

— Тоді хто ти такий і чого сюди прийшов? — Ферму приймати. Працювати тут буду (Тют., Вир, 1964, 111);

— Приймеш команду розвідників, — змінив своє рішення полковник (Коз., Гарячі руки, 1960, 139);

Нещодавно [Гнат] прийняв бригаду, а порядок повернув як! (Горд., II, 1959, 261).

Прийма́ти (прийня́ти) кома́ндування — брати на себе обов’язки командира.

Командування приймає підполковник Зайцев (Трип., Дорога.., 1944, 10);

На випадок загибелі сержанта приймаю командування (Довж., І, 1958, 312);

Прийма́ти (прийня́ти) спра́ви — вступаючи на якусь посаду, знайомитись із станом справ.

Старшинські справи, за наказом Антоновича, прийняв Хаєцький (Гончар, III, 1959, 307).

6. Виконувати якусь гігієнічну, лікувальну і т. ін. процедуру.

Почувся плескіт води: дівчина приймала душ (Ю. Янов., II, 1958, 159);

Навіть узимку приймали малюки повітряні ванни (Веч. Київ, 3.IV 1968, 2);

// Вживати всередину, ковтати (ліки).

Я вигадав, що заслаб.. Підняв тривогу, мусив приймати краплі од живота і зіпсував великодній сніданок (Коцюб., II, 1955, 364);

Олечка не хотіла нічого приймати, дивилася з докором своїми синіми очима, пручалася. Утрьох тримали її, з великим трудом вкинули в рот дві таблетки (Хижняк, Тамара, 1959, 189);

Доктор Драгомирецький вирішив прийняти подвійну дозу вероналу, — щоб таки переспати часинку (Смолич, Мир.., 1958, 61);

// у сполуч. із сл. їжа, страва і т. ін. Споживати що-небудь; їсти.

Не один наймит гіркий, ..почувши Кармелеву пісню, ..на другий день робивсь немов хворий, немов до своєї роботи й служби незгожий, не приймав хазяйської страви (Вовчок, І, 1955, 356);

Не приймав коник його [хлопчика] трави (Мирний, І, 1954, 176);

[Огнєв:] Забороняю усім командирам приймати до того часу їжу, поки бійці не поїли (Корн., II, 1955, 40);

// Виконувати який-небудь обряд.

Наум, тільки сам живий та теплий, ще здужав підвести її до святого причастя… Маруся прийняла тайни Христові, як янгол божий (Кв.-Осн., II, 1956, 85);

Громадянку.., яка тривалий час хворіла, проповідники.. умовили прийняти обряд «водяного хрещення» (Наука.., 6, 1959, 50).

◊ Душа́ не прийма́є:

а) хто-небудь не може або не хоче з’їсти, вжити щось.

Їв би очима, та душа не приймає (Укр.. присл.., 1955, 226);

[Солдат:] Як надивишся зранку, як знущаються з бідних людей, то повір, що не то що обіду, а навіть махорки не приймає душа… (Лев., Драми.., 1967, 46);

б) те саме, що Се́рце не прийма́є ( див. прийма́ти 3).

Але моя душа сього не приймає, довіку не помириться з таким! (Л. Укр., III, 1952, 689);

Прийма́ти (прийня́ти) шлюб — те саме, що Зако́н прийма́ти (прийня́ти) ( див. закон).

[Xимка:] Чи може я справді не вінчана? Так ніт же: усі бачили, сам бог бачив, як ми перед ним у церкві на рушнику ставали, шлюб приймали… (Мирний, V, 1955, 240).

7. Терпіти, переживати що-небудь.

— Запорожець ради нас усяку нужду з Січі приймає, білої сорочки зроду не бачить: як же нам не любити, братці, добрих молодців? (П. Куліш, Вибр., 1969, 140);

Гірко мені приймати наругу від тих людей, що стільки раз я, було, з біди визволяю (Барв., Опов.., 1902, 154);

Голод, холод, усяку біду і напасть він готовий прийняти для іншого (Вовчок, І, 1955, 346);

Годі ж спільної розради, Що люд путами скула; Годі з нас тієї стради [страждання], Що країна прийняла! (Граб., І, 1959, 77);

// Під дією чого-небудь мати певні зміни; зазнавати чогось.

Я спочатку написав тільки ті глави, які могли бути надруковані, та й ті прийняли чимало змін (Л. Укр., IV, 1954, 132);

Максим поштиво закивав: він завжди кивав поштиво на цю кумову згадку, бо сам за революцію ще ніякого каліцтва не прийняв (Смолич, Мир., 1958, 41).

◊ Прийма́ти (прийня́ти) бій:

а) вступати в бій, початий противником.

Половина монголів уже вискочила з балки. Не приймаючи бою, вони щосили гнали коней, втікали (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 395);

Тварини позривалися з місць. Самець став у грізну позу, готовий прийняти бій з ворогом (Гжицький, Опришки, 1962, 139);

б) вступати в гарячу суперечку.

[Ольга Антонівна:] Я скажу, що тебе нема, що ти хворий. [Лисенко:] Ні, не треба… Я прийму бій. Все одно з ними треба колись схрестити мечі (Мокр., П’єси, 1959, 289);

Прийма́ти (прийня́ти) ка́ру — відбувати покарання.

— Злазьте-но, злазьте, не соромтесь, — заохочував Галю батюшка, — бушували отут разом, то треба разом і кару приймати (Вас., І, 1959, 122);

Валентин уже знову стояв перед учителем, червоний, похнюплений, з порізаними руками, і приймав з гідністю кару за свою чергову витівку (Гончар, IV, 1960, 79);

Прийма́ти (прийня́ти) на се́бе:

а) зазнавати на собі якусь дію, вияв чого-небудь неприємного, дошкульного.

Як завжди в таких випадках, механік вигадав собі діло і зник, помчав у Брилівку, і весь шквал обурення за простій приймав на себе виконроб товариш Красуля (Гончар, Тронка, 1963, 260);

Завили й загавкали спущені з цепу собаки. Їхню злобну навалу прийняв на себе парубок, який відступав останнім… (Донч., III, 1956, 51);

б) страждати за чийсь біль, біду, горе, переймати на себе.

Сам нахилявся над крихітним тільцем, що змагалося за життя, і мовчки приймав на себе той біль, той крик, той вибираючий душу доньчин плач (Гончар, Тронка, 1963, 303);

Я дуже рада, що Ви поправляєтесь, а все-таки часто згадую ті легенди, де.. одна людина приймає на себе чужу біду і слабість, і жаль мені, що се можливо тільки в казці! (Л. Укр., V, 1956, 73);

в) те саме, що Прийма́ти (прийня́ти) на свій раху́нок ( див. раху́нок).

Моя байка Ні бійка, ні лайка: Нехай ніхто на себе не приймає, А всяк на вус собі мотає (Бор., Тв., 1957, 129);

Прийма́ти (прийня́ти) на се́бе вого́нь — зазнавати обстрілу.

Коло річки Вужак, за безлюдним селом Оболонь, Канонада реве: ми приймаєм на себе вогонь (Мур., Осінні сурми, 1964, 110);

Артем залишився один, прийнявши на себе вогонь, щоб дати можливість Миколі вислизнути з пастки і донести до своїх карту (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 86);

Прийма́ти (прийня́ти) смерть — вмирати.

Коли Тимко, мокрий, посинілий, ляскаючи зубами, виліз на берег, Джмелик повеселів очима: — А ти, видать, хлопець кріпкий. Смерть мовчки приймав. Другий би на твоєму місці горланив так, що й по хуторах чути було б (Тют., Вир, 1964, 123);

— Я ладна прийняти смерть у твоєму вогні за твою ласку, за один поцілунок (Н.-Лев., IV, 1956, 233);

Прийма́ти (прийня́ти) уда’р на се́бе:

а) вступати в бій, початий противником.

— Другий взвод буде в заставі, за квартал від казарми. Щоб в разі якої несподіванки прийняти на себе удар (Головко, II, 1957, 507);

Друга лінія оборони готова прийняти на себе удар (Сміл., Сад, 1952, 74);

б) підпадати під чийсь гнів, обурення і т. ін., зазнавати якоїсь кари, перев. замість справжнього винуватця.

[Богушова:] Певно, Марійка прийняла на себе удар, який мав упасти на Таню (Собко, П’єси, 1958, 73).

8. Вислуховувати що-небудь.

[Паріс:] Слухай, сестро, як ти мене затримала для того, щоб я такі слова приймав від тебе, то я на те не згоден (Л. Укр., II, 1951, 317);

Жив [поет], писав; приймав хвали й образи; ..зате в житті ні разу Неправді не служив! (Рильський, І, 1960, 272);

— Се веселі жарти, пане-сусідоньку, — та все жарти; а ви мені яке розумне слово прокиньте. — Вибачайте на розумнім — прийміть правдиве, сусідонько поважна! (Вовчок, І, 1955, 185);

В глибокому ярку.. розвідників зустрів полковник Горпищенко, прийняв короткий, але хвилюючий рапорт Прокопа Журби (Кучер, Голод, 1961, 135);

// Уловлювати звуки, світло, випромінювання і т. ін. (про різні приймальні прилади).

У цих будинках приймачі з Москви приймають вісті (Забіла, У.. світ, 1960, 106);

Чому так багато антен? Її запитання смішить Віталія. — Антена, мамо, одна, а то прийомні рамки! Чим більше їх, тим вона чистіше приймає (Гончар, Тронка, 1963, 92).

9. Сприймаючи що-небудь, реагувати певним чином.

Ноги, немов непотрібні, самі знали звиклі дороги, і очі, теж наче зайві, байдужно приймали все до нудоти знайоме (Коцюб., II, 1955, 282);

— Доброго здоров’я, пане. З приїздом! — почулися з-під похилених голів поодинокі голоси. — Ну, добре, добре. А що ж далі? — призро приймаючи те вітання, пита Колісник (Мирний, III, 1954, 308);

Ми думали, що він [батько] прийме Чайченкове залицяння ласкаво, бо Чайченко і багатий, і молодий, і дочці любий (Вовчок, І, 1955, 200);

— Що ж, хлопці, сіяти вже сьогодні не будемо, запрягайте — і на Троянівку. Цю звістку прийняли, як і належало, — весело (Тют., Вир, 1964, 86);

// Виявляти своє ставлення до появи кого-, чого-небудь.

Київ приймав церкву Софії дивуванням і захопленням (Загреб., Диво, 1968, 685);

Ми виступали в металістів. Захоплено приймає зал (Дмит., Добрі сусіди, 1951, 46);

— Так, так, пора тобі вже вступити в світ… — промовив князь і замислився. Його теж непокоїла думка: як прийме світ його Sophie? (Л. Укр., III, 1952, 507);

// Сприймаючи, виявляти розуміння.

Буржуазно-націоналістичні «поети» знали, що їх «творчість» народ не приймає, і пояснювали це тим, що нібито їх поезія «недоступна масам» (Іст. укр. літ., II, 1956, 620);

Як хочеш від людей шаноби, Любов і гнів бери у путь, А то лиш допотопні сноби Твою поезію приймуть (Рильський, III, 1961, 85);

// Виявляючи розуміння, поділяти.

[Джонс:] Так то йому образа? Отакої! Як трошки там людина пожартує… [Мак Гарді:] А він такий, що не приймає жартів (Л. Укр., III, 1952, 95);

// Піддаватися дії, впливу чого-небудь.

Він знав: про що б не почав мову, все їй болітиме.. Втішати? Але, здається, вона не з тих, що приймають втішання (Гончар, III, 1959, 217);

Стара жінка.. зморщеною рукою гладить Микошу по голівці. Той відхиляється: не личить козакові приймати бабські пестощі! (Полт., Повість.., 1960, 61);

// Засвоювати що-небудь.

Добру науку приймай, Хоч її і від простого чуєш; Злої ж на ум не бери, Хоч би й святий говорив (Фр., XI, 1952, 73).

◊ Прийма́ти (прийня́ти) [бли́зько] до [свого́] се́рця — те саме, що Бра́ти [бли́зько] до се́рця що ( див. бра́ти).

Вислухуючи мої дитячі скарги, вона завжди близько приймала їх до свого серця, умовляючи мене не звертати на те уваги (Мирний, IV, 1955, 338);

Чим допомогти справі, Маруся так-таки й не знала. Сказала о. Василеві; гадала, що він, як пастир духовний, прийме цю вість близько до серця, але, на превелике своє здивування, почула рівнодушну [байдужу] відповідь: — Ну, та й що? (Хотк., II, 1966, 61);

Прийма́ти (прийня́ти) в се́рце (в ду́шу):

а) (кого) зустрічати прихильно, щиро, з любов’ю кого-небудь.

Він, він! За час майже шестирічної розлуки до невпізнання змінило його життя, змінило для інших, але не для неї, не для матері! Прийняла його в серце, яким є, здається, таким і ждала (Гончар, II, 1959, 132);

б) (що) сприймати прихильно що-небудь.

[Руфін:] Прісцілло, раз ти вимовила слово, якого я не смів промовить перший, бо думав, — ти його не приймеш в душу (Л. Укр., II, 1951, 376);

Прийма́ти (прийня́ти) на ві́ру див. ві́ра¹;

Се́рцем прийня́ти — глибоко відчути, усвідомити.

Тож не цурайтесь видом бідним, Нескладним гомоном її [пісні], А серцем щирим і свобідним Прийміть і полюбіть її (Фр., XIII, 1954, 92);

Летіли в даль думки, немов осіннє листя, і серцем прийняла Оксана жах війни (Сос., І, 1957, 290).

10. за кого — що, як. Розцінювати кого-, що-небудь певним чином; вважати за якогось, за щось.

Грубі вибрики о. Василя Раїса приймала за об’яв [вияв] енергії та непохитної волі (Коцюб., І, 1955, 331);

— Так от за кого ти мене приймаєш? За шкурника і пристосованця? (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 8);

В сіті власні я попався І за правду жарт прийняв (Л. Укр., IV, 1954, 106);

Бригадир прийняв Любашине «здався він мені!» як згоди знак (Вол., Наддн. висоти, 1953, 8);

// за кого — що. Сприймати кого-, що-небудь помилково за когось, щось інше.

— Се й сліпий розглядить, що се патрет, а не живий чоловік… Хіба тут були такі дурні, що приймали його за живого? (Кв.-Осн., II, 1956, 20);

— Ти знаєш, — довірливо звернувся він до товариша, — я тебе спочатку був ледве не прийняв… за вуркагана (Гончар, Таврія, 1952, 79).

Прийма́ти (прийня́ти) всерйо́з — вважати вартим уваги що-небудь, надавати значення чомусь.

Чого-чого, але наскоку звідси адмірал Янікоста зовсім не сподівався.. Чи можна було приймати всерйоз отой напівлегендарний загін таврійської вольниці? Що вони могли значити проти нього? (Гончар, II, 1959, 47);

Прийма́ти (прийня́ти) за чи́сту моне́ту — те саме, що Бра́ти (взя́ти) що за чи́сту моне́ту ( див. моне́та).

Музичко тричі виконував свій твір. Гальба потурбувалася, щоб про це й газета написала.. Люди прийняли те за чисту монету, радо вітали появу нового світила (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 157);

Прийма́ти (прийня́ти) і́спит (за́лік) — оцінювати чиїсь знання з якогось предмету.

11. Дозволяти кому-небудь увійти, впускати кудись.

— Люди йшли стільки, стомились, голодні, мужики їх не приймають в село… (Коцюб., II, 1955, 399);

Оксен проводив засідання правління по-своєму. Він не обмежувався одними лише членами правління, а радо приймав усіх, хто бажав бути присутнім (Тют., Вир, 1964, 118);

Знав [лакей], коли треба побурчати на пана, коли треба прийняти ту чи іншу людину, коли можна витягти дрібну асигнацію з панської кишені (Полт., Повість.., 1960, 379);

// Давати аудієнцію кому-небудь.

— Чого тобі до секретаря? — сам себе здержуючи, пита чоловік. — Секретар таких, як ти, не приймає… (Мирний, 1, 1949, 244);

Ленін прийняв Пархоменка в Кремлі в той же день, як він приїхав до Москви (Панч, Вибр., 1947, 347);

// Дозволяти кому-небудь переночувати.

Вона там жебрала цілий день, а вночі моя господиня приймала єї [її] на ніч до кухні (Стеф., II, 1953, 13);

Не жити вже Демидові на білому світі, бо ж такий він синій та пухлий, і так нестерпно болять руки-ноги, й болить голова, й ніхто вже не прийме в хату переночувати (Довж., І, 1958, 307);

// Брати кого-небудь в якийсь заклад для тимчасового перебування.

— Сина привезла ось, — вона кивнула на безтарку, — підозра, що стовбняк… Лікарки нема, а без неї не приймають! (Гончар, Тронка, 1963, 211);

Після довгих переїздів на звощику Лазар опинився в тюрмі. Тут, незважаючи на пізню пору, його прийняв смотритель (Коцюб., II, 1955, 194);

// Впускати кого-небудь жити до себе.

Ні до кого вже не переходила [Явдоха] жити, а стала сама до себе приймати (Мирний, І, 1949, 235);

— А тобі ріже око, що я чужу людину в хату прийняв? А з ким мені жити, коли в мене син — поганець? (Тют., Вир, 1964, 75);

// Брати кого-небудь у свою родину як чоловіка, зятя, невістку і т. ін.

Вона гнобила надію в серці: дасть же бог — знайдеться добрий чоловік її дитині — приймемо зятя в хату (Мирний, III, 1954, 21);

Явдоха прийняла з Борині бідного парубка Юхима і з ним загосподарювала (Чорн., Потік.., 1956, 241);

// Дозволяти кому-небудь жити в певному місці.

Басарабські пани з великою охотою приймали на свої землі українських втікачів, бо в їх було землі багацько, а людей мало (Н.-Лев., II, 1956, 219).

◊ Бог (госпо́дь) прийня́в (приня́в, при́йме) [ду́шу] кого, заст. — помер (помре) хтось.

Старий сам ховав [жінку] і добре слізьми вмивався, хоч і приказував собі: «Добре, коли господь приняв: перестала жити вона, то й терпіти перестала» (Вовчок, VI, 1956, 224);

— Шпарку прорубала, хоч побачу промінь у темниці, поки бог до себе прийме душу (Л. Укр., І, 1951, 391).

12. Погоджуватися вважати кого-небудь своїм, допускати в своє товариство.

— Ти ж ходив усе услід за нею цими днями, чи ж вона не прийма тебе, чи гордує? — Вона якось втікає від мене (Вовчок, Вибр., 1937, 221);

Так же дітвора його не приймає. Зараз почнуть з його глузувати, щипати, а іноді поб’ють та й проженуть… (Мирний, І, 1949, 141);

Вимазав лисичат сметаною та й підпустив їх під кішку; кішка облизала сметану і прийняла лисичат (Збірник про Кроп., 1955, 28);

// Зараховувати кого-небудь до складу якогось об’єднання.

Піп прийняв з великою охотою в свою парафію нових людей, позаписував їх Посмітюхами і не взяв за те ні шага (Н.-Лев., II, 1956, 221);

Келембет саме згадував, як його на фронті приймали до лав партії (Ю. Янов., II, 1954, 99);

[Максим:] Та батько ж, кажу, такий, що й зараз у комуну, мати не хочуть. [Мотронька:] Не хоче, й не треба! Тебе й без землі наша комуна прийме (М. Куліш, П’єси, 1960, 73);

// Брати за учня кого-небудь; зараховувати учнем, студентом, слухачем і т. ін. когось.

— Не будуть знати [хлопи] по-німецьки, не прийматимуть їх до вищих шкіл (Фр., VI, 1951, 209);

Назнав хлопець другого маляра у сусідньому селі Тарасівці, що славився поміж людьми за дотепного чоловіка. Та маляр той не прийняв до себе Тараса (Мирний, V, 1955, 309);

// Допускати кого-небудь до виконання якоїсь роботи; зараховувати в число співробітників.

— Пішла я з дитиною на руках в сахарню, мене не приймають на роботу (Н.-Лев., II, 1956, 108);

Прийшов [ангел] до одного господаря, проситься на службу, але той, бачучи [бачачи] його красну вроду, не хотів його приймити (Фр., XIII, 1954, 427);

Директор цукрового заводу, знаючи, які руки у котельника, поламавшись, таки прийняв його на завод (Стельмах, II, 1962, 194).

Прийма́ти (прийня́ти) в на́йми, заст. — наймати кого-небудь до себе на роботу.

— Ніде мені в світі прихилитись, ..приймайте, дідусю, в найми (Барв., Опов.., 1902, 192).

13. у сполуч. з присл. Зустрічати певним чином кого-небудь.

— То чому ж ти чоловіка не закличеш у хату? Добре гостей приймаєм! —..виговорює Загнибідиха Христі (Мирний, III, 1954, 102);

— Микола заждався, — і мати простерла нам руки старі, як можуть ласкаво приймати коханих дітей матері (Уп., Вірші.., 1957, 218);

Гущу прийняли добре. Міцно і довго парубки трясли йому руку, якось по-новому дивились в очі (Коцюб., II, 1955, 65);

Горбенко прийняв мене неохоче: дихнути йому ніколи (Грим., Подробиці.., 1956, 117);

// чим. Частувати чим-небудь.

— А я, — каже [кума], — почула, догадалася, що се ви… Мабуть, втомилися.. А я сьогодні й не топила! Чим прийматиму? (Вовчок, VI, 1956, 286);

Тітка прийняла хлопців пирогами і сметаною й пустила їх у город, тільки просила, аби гілля не ломили (Мак., Вибр., 1954, 86);

// Зустрічати у себе гостей, влаштовувати прийом, перев. з частуванням.

Увечері Горький приймав екскурсію народних учителів.. і я бачив таку тарантелу, яку вміють танцювати тільки 2 чоловіка на світі (Коцюб., III, 1956, 326);

Мічурін сидів під обважнілим від плодів деревом.. Він приймав у себе старого листоношу Федора Буренкіна, що навідав його з цілою юрбою внуків та внучок (Довж., І, 1958, 449).

◊ Прийма́ти (прийня́ти) на багне́ти — починати або вести бій багнетами.

На нас напали з усіх боків, є забиті, є й поранені, та не так легко було нас узяти. Ми їх приймали на багнети, бо патронів обмаль (Ю. Янов., II, 1958, 218);

Прийма́ти пара́д див. пара́д.

14. Набирати якогось вигляду, характеру.

Коли ж слава сього пана старости швидко по його вступленню на урядовання [урядування] почала приймати попросту страховинні розміри, постановив я уладити собі прогулку [прогулянку] в його повіт (Фр., III, 1950, 232);

Хоробливість його вдачі приймала часто несимпатичні форми дрібного егоїзму і навіть жорстокості (Л. Укр., III, 1952, 687);

І житла, і люди, що вічно риються в землі, прийняли, ввижалось Раїсі, колір землі (Коцюб., І, 1955, 309);

Вона, вигідніше сівши в невеличке кріселко і простягши свої маленькі ніжки, обуті в шовкові пантофлі, прийняла журливо-поважний вид (Хотк., І, 1966, 51).

Прийма́ти (прийня́ти) о́браз кого — перевтілюватися в кого-небудь.

Он сів він на кермі висо́ко. Образ Форбанта прийнявши, і з словом до тебе вдається: «Язідів сину, поглянь: самі хвилі пильнують за тебе ..» (Зеров, Вибр., 1966, 244);

Прийма́ти (прийня́ти) по́зу див. по́за¹.

15. Уміщати в себе що-небудь, завантажуватися чимсь.

До їхнього товариства ввіходить новий член. Це відбувається вночі, на невеликій стоянці, коли пароплав приймає пошту на борт (Ю. Янов., II, 1958, 134);

Могутньо гуготить мартен, приймаючи нові й нові «порції» заліза (Веч. Київ, 20.VII 1968, 1);

// Вбирати, поглинати що-небудь.

Земля так набралася води, що вже і в себе не приймала (Мирний, III, 1954, 7);

Прекрасний Каспій, що в бурхливе лоно Приймає Терек бистрий, Та Куру, І Волгу повноводу (Рильський, III, 1961, 113);

*Образно. Жменяк нізащо в світі не дав би чепіги свого плуга в руки вбивці. З такої руки земля не прийме зерно, не дасть щедрого врожаю (Томч., Жменяки, 1964, 8);

// Збагачуватися на що-небудь.

Ваш Чернігів справді тепер забагатів, прийнявши до себе музей Тарновського (Мирний, V, 1955, 396);

// Поширювати в своєму середовищі.

Через деякий час весь зоряний степовий ефір приймає схвильовані, ніжністю налиті слова: — Тій, яка мене чує!.. Тій, що найкраща в світі… Тоню! Слухай мене! (Гончар, Тронка, 1963, 106).

16. Давати дозвіл на прибуття, причалювання (про станцію, порт і т. ін.)

Кінокореспондент.. уперше крутив плівку в Іллічівську 1958 року в день народження порту, коли причал прийняв перше судно (Літ. Укр., 19.XI 1968, 1);

Вже через шість місяців перші судна прийняв Одеський порт (Ком. Укр., 6, 1969, 25);

// кого. Мати кого-небудь своїм відвідувачем, тимчасовим мешканцем.

Тут був готель «Царград». Спинись, людино! Він Пушкіна, вигнанця і співця, Приймав колись (Рильський, II, 1960, 87);

Береги штучного моря вже кілька років приймають десятки тисяч відпочиваючих киян та мешканців навколишніх міст і сіл області (Веч. Київ, 24.II 1970, 4);

Напівтемна, холодна й сира камера прийняла до себе політичного в’язня — інженера-більшовика В. М. Маковського (Знання.., 11, 1967, 10);

*Образно. Ліси широко приймають у свої обійми парубка, але вони тільки похитуються, а не шумлять (Стельмах, І, 1962, 467);

// Пропускати через себе.

Вони знали, що після того, як переправа прийме всіх, перейдуть по гулкому настилу й вони, і лише після того буде запалено бікфордів шнур (Гончар, II, 1959, 286);

Відчинилася кріпосна брама і прийняла сміляків, яких переслідували, прокинувшись, запорожці (Довж., І, 1958, 246).

Неха́й (хай, бода́й) тебе́ (вас) земля́ не при́йме; Бода́й (щоб) тебе́ земля́ не прийняла́ — уживається як найтяжчий проклін.

Нехай земля не прийме вас [бандерівців], прокляті! (Рильський, Мости, 1948, 96);

«А бодай тебе земля не прийняла, а щоб тебе вода вивергнула ..» — прокльони, до яких удавалася жінка, проводячи Карпа до тями (Ю. Янов., Мир, 1956, 233);

Неха́й (хай) мене́ [свята́] земля́ при́йме — уживається як присяга для підтвердження правдивості чого-небудь сказаного.

— Нехай я, де стою, там і провалюся! Хай мене свята земля прийме, коли неправда!.. — присягався Лушня (Мирний, І, 1949, 313);

Прийми́ бо́же (го́споди) мою́ ду́шу (мене́) [до се́бе]; Прийми́ мене́ (моє́ грі́шне ті́ло) [сира́] земля́ (вода́, мо́ре і т. ін.) — уживається для вираження крайнього відчаю, небажання жити.

Серед ставу Мовчки опинилась [Катря]. «Прийми, боже, мою душу, А ти — моє тіло!» Шубовсть в воду!.. (Шевч., І, 1963, 38);

«Господи милосердний! Або мене прийми до себе, або нехай вона [Параска] згине!» (Н.-Лев., II, 1956, 9);

— Земля ж моя, земля сиренькая, Мати ж моя рідненькая, Прийняла ж ти отця й неньку, Прийми й мене, молоденьку (Чуб., V, 1874, 359);

— Прийми, море, моє грішне тіло! Мокрина кинулась до моря, неначе прудка коза (Н.-Лев., II, 1956, 241);

[Сира́] земля́ (моги́ла) при́йме (прийняла́) кого — помре (помер) хтось.

Я к собі парубка велів позвать, І лагідно почав його навчати, Що нас усіх земля прийме, як мати, Що всім нам в ній по труді спочивать (Фр., XIII, 1954, 284);

Так прийняла його могила — Червоний орден біля серця в нього (Перв., І, 1958, 76).

17. Забирати що-небудь звідкись.

Подаючи страви й приймаючи посуд, Малуша спочатку відчувала на собі гострий погляд княгині Ольги, розуміла, що вона слідкує за нею (Скл., Святослав, 1959, 84);

[Любов (до Ореста):] Поставте, будь ласка, тут; сю рослину можна прийняти (Л. Укр., II, 1951, 35);

Тихо в хаті. Не шарудів сторінками Давид. Марія підійшла до нього — спить він. Прийняла з грудей книжку, поклала на стіл (Головко, II, 1957, 112);

// Відводити в інше місце, в інший бік.

Здається йому, що й бозя глядить на його, хоче посваритись пальцем… він і прийме руку назад [від хліба]… (Мирний, І, 1949, 146);

Обережно.. прийняв ногу опришок… Камінь перевалився набік (Хотк., II, 1966, 204).

18. Допомагати при народженні (дитини або маляти якої-небудь тварини).

— Він кум мені, я в нього дитя приймала… (Мирний, IV, 1955, 233);

— Пийте на здоров’я, а новонародженого ми самі прийняли (Тют., Вир, 1964, 525).

◊ Прийня́ти оста́нній по́дих чий — бути присутнім при чиїйсь смерті.

[Марина:] Ой мій таточку!.. не я бачила твій останній погляд, не я прийняла останній твій подих!.. (Кроп., V, 1959, 547).