приймати

ВВАЖА́ТИ (УВАЖА́ТИ) ким, чим, яким, за кого-що (ставити на рівень із ким-, чим-небудь, прирівнювати до когось, чогось, ВИЗНАВА́ТИ, ПРИЗНАВА́ТИ, ЛІЧИ́ТИ рідко, ПРИЙМА́ТИ (за кого-що), МА́ТИ розм., ПОЧИ́ТУВАТИ заст., ПОЧИТА́ТИ заст. (за кого-що); ПОЧУВА́ТИ у спол. із сл. себе, ким, чим, рідко; ВБАЧА́ТИ (УБАЧА́ТИ), БА́ЧИТИ (у кому, чому кого, що). — Док.: призна́ти, ви́знати, порахува́ти, прийня́ти. Лаврін уже вважав себе за господаря (І. Нечуй-Левицький); Говорили всі одразу, говорив кожен голосно, мов бесідників своїх уважав за глухих (А. Головко); Визнати картину шедевром; Я себе не лічу за вірші віршівника (Панас Мирний); Він приймає переодягнену Онисю за доньку господаря (Д. Бедзик); (Хороший:) Так ви мене за приятеля маєте? (Олена Пчілка); Він почитує.. всіх немужиків за інакшу породу людей (Лесь Мартович); (Мар'яна:) Не маю я злих думок до тебе, бо за брата почитаю (С. Васильченко); — Почувай себе з нами не наймичкою, а господинею в хаті... (О. Гончар); З самого початку вбачали в ньому не стільки цезаря, скільки відважного авантюриста (О.Гончар); Вбачати в комусь свого противника.

ВІТА́ТИ (гостинно зустрічати кого-небудь перев. з частуванням), ПРИЙМА́ТИ, ЗУСТРІЧА́ТИ. — Док.: прийня́ти, зустрі́нути, зустрі́ти. (Хуса:) Я власне хтів тебе просити, щоб помогла мені гостей вітати (Леся Українка); Гущу прийняли добре. Міцно і довго парубки трясли йому руку, якось по-новому дивились в очі (М. Коцюбинський). — Пор. частува́ти.

ЗАРАХО́ВУВАТИ (включати до складу кого-, чого-небудь; приймати на роботу, навчання), ЗАЧИСЛЯ́ТИ, ЗАЛІ́ЧУВАТИ рідше, ПРИЙМА́ТИ, ПРИПИ́СУВАТИ, ЗАПИ́СУВАТИ, ВПИ́СУВАТИ (УПИ́СУВАТИ), ПИСА́ТИ заст.; ОФОРМЛЯ́ТИ (з додержанням необхідних формальностей). — Док.: зарахува́ти, зачи́слити, залічи́ти, прийня́ти, приписа́ти, записа́ти, вписа́ти (уписа́ти), офо́рмити. Марину зарахували ученицею в комсомольсько-молодіжну бригаду малярів (Л. Дмитерко); Івана Вишенського зачислюють звичайно до полемістів, що боронили православіє проти заходів латинства та унії (І. Франко); Я його (Фрейліграта) високо ціню і тепер, і залічую його до найзначніших поетів (Леся Українка); — Вас, очевидно, треба приписати до боднарів. Одинокий тутешній боднар належить до нашого цеху, то й вам прийдеться до нас приступити (І. Франко); Батьки приводили дітей записувати до школи (М. Коцюбинський); — Мене не пишуть в школу, І не беруть у поле,.. Сиди лиш біля дому — Кругом біда малому!.. (М. Стельмах). — Пор. 1. прийма́ти.

НАБИРА́ТИ чого (надавати своїй зовнішності певного вигляду), ПРИЙМА́ТИ що, ПРИБИРА́ТИ чого, що. — Док.: набра́ти, прийня́ти, прибра́ти. Обличчя (Черниша) набрало такого виразу, наче він стояв оце в строю і перед ним прапороносці проносили стяг училища (О. Гончар); Вона.. прийняла журливо-поважний вид (Г. Хоткевич); Миттю Анрі-Жака сфотографували, він прибрав пристойної пози й підкрутив вуса (Ю. Яновський). — Пор. 1. набува́ти, II. 1. надава́ти.

НАБУВА́ТИ чого (про предмети, явища і т. ін., рідше про людей — унаслідок розвитку, певних змін тощо діставати якісь нові властивості, ставати якимсь іншим), НАБИРА́ТИ чого, ПРИЙМА́ТИ що, ПРИБИРА́ТИ чого, що. — Док.: набу́ти, набра́ти, прийня́ти, прибра́ти. Вітрини не набули ще зимової урочистості (О. Ільченко); Над головою небо набрало кольору бузку, що розквітає (С. Чорнобривець); І житла, і люди, що вічно риються в землі, прийняли, ввижалось Раїсі, колір землі (М. Коцюбинський); І наше слово скрізь гуде, Вже без цензури в друк іде, Прибравши форми гарні (В. Самійленко). — Пор. 3. набира́ти.

ПІЙМА́ТИ (те, що летить, кинуте, котиться і т. ін.), ЗЛОВИТИ, ВЛОВИ́ТИ (УЛОВИ́ТИ), ПІДХОПИ́ТИ, СХОПИТИ, СПІЙМА́ТИ, УПІЙМА́ТИ (ВПІЙМА́ТИ), ПРИЙНЯ́ТИ (ПРИНЯ́ТИ рідко), ПРИЙМИ́ТИ діал. (щось кинуте). — Недок.: лови́ти, підхо́плювати, схоплювати, прийма́ти. Вітер війнув. У найближчі берези ударивши шумом, листя поніс золоте.. Кузь перед себе листочок піймав (П. Тичина); Він з усмішечкою витягнув з кишені перев'язану мотузочком пачку грошей, підкинув її вгору, зловив і на мигах показав: бери, мовляв (М. Стельмах); Листя ж ми руками ловим — та куди там уловить! (П. Тичина); Він підкинув того каменя вгору та й підхопив (казка); Дитині хотілось би побавитися з котом, що.. так гарно простягає лапку до клубочка з ниткою, хоче його спіймати (М. Коцюбинський); Кирило вхопив Дениса на руки, підкинув угору і знову упіймав (О. Копиленко).

ПРИЄ́ДНУВАТИСЯ до кого-чого (ставати чиїмсь послідовником, виявляти згоду з чиїмись думками, поглядами тощо), ПРИЛУЧА́ТИСЯ, ПРИМИКА́ТИ, ПРИСТАВА́ТИ, СОЛІДАРИЗУВА́ТИСЯ з ким; ПОДІЛЯ́ТИ що, з ким, РОЗДІЛЯ́ТИ що, з ким, рідше, ПРИЙМА́ТИ що (чиїсь думки, погляди). — Док.: приєдна́тися, прилучи́тися, примкну́ти, приста́ти, солідаризува́тися, поділи́ти, розділи́ти, прийня́ти. Відразу ж після прибуття до столиці Шевченко приєднується до тих, хто стояв за ліквідацію кріпаччини (П. Федченко); — Скажи, Петре, по щирості, ти міг би пристати до нашої справи? (Д. Бедзик); В оцінці земства й земських діячів Панас Мирний.. солідаризувався з російською та українською демократичною пресою (з журналу); Зал гув і гримів — одні підтримували промовця, інші поділяли позицію головуючого (Ю. Смолич); Мій пієтизм до Вас (Панаса Мирного) розділяють і земляки, отож не диво, що ми так зраділи, прочитавши Вашу нову працю "Морозенко" (М. Коцюбинський); Коли наш розум має розвиватись і йти вперед, чому наше почуття має йти назад і приймати те, що відкинув давно наш народний гумор в своїх ліпших об'явах? (Леся Українка).

ПРИЙМА́ТИ (допускати в своє товариство, до складу якогось об'єднання людей), БРА́ТИ, ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ), ВКЛЮЧА́ТИ, ПРИСВО́ЮВАТИ заст.; ПРИЛУЧА́ТИ, ЗАЛУЧА́ТИ, ПОСВЯ́ЧУВАТИ кого у кого (до свого гурту, товариства тощо). — Док.: прийня́ти (приня́ти рідко), прия́ти заст. узя́ти (взя́ти), ввести́ (увести́), включи́ти, присво́їти, прилучи́ти, залучи́ти, посвяти́ти. Єремія приймав до себе на військову службу в козаки не тільки католиків, але й українців і уніятів (І. Нечуй-Левицький); Шануючи вашу приязнь до літератури, до живого слова, вважаю за свій обов'язок увести вас до нашого Олімпу (Я. Качура); Професора Драгу.. включили до лекторської групи (В. Кучер); Ото ви присвоїли собі цигана, а він у вашому селі і краде коні (Словник Б. Грінченка); — Недобитих данаями, на суходолах і в морі Повною чашею горя напоєних, голих, голодних — Нас до господи й до царства свого прилучаєш! (переклад М. Зерова); Радили Шафоросту скористатись цими підшефниками.. Але Шафорост навіть обурювався. Не вистачало йому залучати на будову ще й злочинний елемент (Я. Баш). — Пор. 1. зарахо́вувати.

ПРИМИРЯ́ТИСЯ (ПРИМИ́РЮВАТИСЯ рідше) з ким-чим (ставитися терпляче до когось, чогось), МИРИ́ТИСЯ, ПОГО́ДЖУВАТИСЯ, ПРИЙМА́ТИ кого, що, ПОКОРЯ́ТИСЯ чому, ЗМИРЯ́ТИСЯ розм. — Док.: примири́тися, погодитися, прийня́ти, покори́тися, змиритися. — Як же ти міг.. примиритися із тим злом, що оточувало тебе, а часом і залучало в свої співучасники? (О. Гончар); Коли любиш сомів ловити, то мусиш миритися з комарами (О. Донченко); Вони погодилися з новим світом (В. Стефаник); Коли наш розум має розвиватись і йти вперед, чому наше почуття має йти назад і приймати те, що відкинув давно наш народний гумор в своїх ліпших об'явах? (Леся Українка); Знов бачу сцену, де я в драмі подвизався, Героєм правоти здавався сам собі.. І згорда покорявсь завидливій судьбі (М. Зеров); Земля звільнилась від снігу, на двох горбиках прийнявся барвінок,.. а тітка Параска не змирялася з втратою (М. Іщенко).

СПОВІ́ДУВАТИ (дотримуватися якоїнебудь релігії, якогось віровчення), ВИЗНАВА́ТИ, ПРИЙМА́ТИ (ставати послідовником якогось віровчення). — Док.: ви́знати, прийня́ти. Вимирали звільна старці, тямущі давньої віри, а хоч деякі й жили ще, то вже не сміли визнавати її відверто (І. Франко).

СПРИЙМА́ТИ (розпізнавати що-небудь органами чуттів, осягати розумом), УЛО́ВЛЮВАТИ (ВЛО́ВЛЮВАТИ), ЛОВИ́ТИ, СХО́ПЛЮВАТИ, ВБИРА́ТИ (УБИРА́ТИ), ВСО́ТУВАТИ (УСО́ТУВАТИ), ПРИЙМА́ТИ рідше, ХАПА́ТИ рідше. — Док.: сприйня́ти, улови́ти (влови́ти), пійма́ти розм. упійма́ти (впійма́ти) розм. схопи́ти, ввібра́ти (увібра́ти), вбра́ти (убра́ти), всота́ти (усота́ти), прийня́ти, ухопи́ти (вхопи́ти). Та й самі картини дядькові відтепер уже сприймав інакше: краще розумів їх, більше вражали і подобались (А. Головко); Тітка сприйняла мої слова всерйоз і задумалась (Є. Гуцало); Це якраз той період, коли дитина починає узагальнювати явища, починає вловлювати якісь доти їй не доступні закономірності життя (О. Гончар); Він точно вловлював контурні лінії і тушкував тіні.. м'яко й рівно (З. Тулуб); Ми були захоплені відвагою робітників і заспівали з ними й собі, ловлячи окремі слова (П. Панч); Він дивився їй в обличчя, хотів впіймати вираз очей (Ю. Збанацький); Він вбирав у себе ліс, вбирав його пісні і плачі (Ю. Мушкетик); Я.. жадібно вбираю, всотую все, що тут грає радістю, світиться і мигоче (М. Бажан); Ноги, немов непотрібні, самі знали звиклі дороги, і очі, теж наче зайві, байдужно приймали все до нудоти знайоме (М. Коцюбинський); Високі й кремезні руснаки гомоніли прудко, з особливим акцентом, так що незвикле вухо не могло зразу вхопити суть розмови (М. Коцюбинський).

СТА́ВИТИСЯ до кого-чого (виявляти певне ставлення до кого-, чого-небудь), ПІДХО́ДИТИ, ПОВО́ДИТИСЯ з ким, ВІДНО́СИТИСЯ рідше; ПРИЙМА́ТИ (вперше виявляти своє ставлення). — Док.: поста́витися, підійти, повести́ся, віднести́ся, прийня́ти. З твоїх листів я бачу, що ти тепло до мене ставишся (Ю. Яновський); Безтурботно ставлячись до інших наук, він міг до самозабуття віддаватись справі, зв'язаній з технікою (О. Гончар); То як же могло Романове серце, живучи поглядами своїх дідів і батьків та пісенним світом, легко, з грубими жартами чи дурнуватими рухами підходити до незбагненної дівочої душі? (М. Стельмах); (Орест:) Люба, як ви се сказали?.. Ви якось чудно поводитесь зі мною останнього часу (Леся Українка); Київ приймав церкву Софії дивуванням і захопленням (П. Загребельний).

СХВА́ЛЮВАТИ (вважати правильними, добрими які-небудь дії, вчинки, рішення і т. ін.), ПІДТРИ́МУВАТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИСЯ до чого, ПРИЙМА́ТИ що (виявляти згоду з чим-небудь); ВІТА́ТИ (вважаючи правильним що-небудь, сприймати з радістю); СПІВЧУВА́ТИ (вважаючи правильним, ставитися прихильно); БЛАГОСЛОВЛЯ́ТИ, ЗАТВЕ́РДЖУВАТИ, САНКЦІОНУВА́ТИ (стверджувати своєю згодою); ПІДТА́КУВАТИ, ПІДДА́КУВАТИ розм., ПОТАКА́ТИ розм., ПОТА́КУВАТИ розм. (виявляти згоду з чиїми-небудь висловлюваннями або діями); ПІДСПІ́ВУВАТИ розм. (схвалювати чиї-небудь дії, звичайно негативні). — Док.: схвали́ти, підтри́мати, приєдна́тися, прийня́ти, привіта́ти, благослови́ти, затве́рдити, підта́кнути, підда́кнути. Схвалити резолюцію зборів; — Я знаю, дехто й підтримує рішення Перегуди, та чомусь ніхто з цих учнів не виступив (О. Донченко); Затверджувати висновки комісії; Підтакувати сватові; Підспівувати отаманові. — Пор. 1. пого́джуватися.

УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) (захоплювати рукою, руками, зубами, якимсь знаряддям тощо); УХОПИ́ТИ (ВХОПИ́ТИ), СХОПИ́ТИ, ХОПИ́ТИ діал., ХВАТОНУ́ТИ розм. (перев. швидко, рвучко); ПРИЙНЯ́ТИ, ПРИЙМИ́ТИ діал. (від когось, звідкись — до рук, на плечі тощо). — Недок.: бра́ти, хапа́ти, хвата́ти розм. схо́плювати, прийма́ти. Одягся він, узяв сокиру, пішов (М. Коцюбинський); — Бери весло та правуй за мною (І. Нечуй-Левицький); Ухопив пес цілого пирога (О. Ковінька); Федот поблід, міцно схопив Прокопа за руку (Григорій Тютюнник); Олена схоплює мене за праве вухо (І. Микитенко); Хлопець хопив кусень пирога (С. Ковалів); Мусив ловити (Алі) мент, коли човен опускався врівень з його плечем, щоб зручно було прийняти важкий мішок (М. Коцюбинський).

ЧАСТУВА́ТИ (щиро й радо запрошувати когось поїсти, випити тощо), ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ), УГОЩА́ТИ (ВГОЩА́ТИ) розм., ГОСТИ́ТИ розм., ПО́ШТУВАТИ розм., ШАНУВА́ТИ розм., ПРИШАНО́ВУВАТИ розм., ТРАКТУВА́ТИ розм., ВІТА́ТИ розм.; УКОНТЕНТО́ВУВАТИ (ВКОНТЕНТО́ВУВАТИ) заст. (щедро); ПРИЙМА́ТИ (у себе); ПІДНО́СИТИ (подаючи страву, питво тощо); ПОЇ́ТИ, МОГОРИЧИТИ розм. (горілкою, вином тощо). — Док.: почастува́ти, участува́ти (вчастува́ти), пригости́ти, угости́ти (вгости́ти), погости́ти, попо́штувати, ушанува́ти (вшанува́ти), пошанува́ти, пришанува́ти, утрактува́ти (втрактува́ти), уконтентува́ти (вконтентува́ти), прийняти, піднести, помогори́чити (помогоричува́ти) розм. — Ганно, чого задумалась — шануй гостя дорогого. Край, насипай, частуй! (Марко Вовчок); Вона пригощала Оксану всім, чим була багата (С. Чорнобривець); — Гості мої милі, чим же вас угощати, чим приймати? (Грицько Григоренко); Почали (люди) мене гостити вареними яйцями й паляницею (Ганна Барвінок); Галочка.. кинулася поштувати його то тим, то сим (Г. Квітка-Основ'яненко); Маланка з матір'ю.. ламали голови, як вшанувати дорогого гостя (К. Гордієнко); — Горенько тяжке! Чим же тебе й пришанувати? Хіба яєчню спекти? (Л. Яновська); — Здоров був, братику. Бач, як гарно в нас трактують гостей? (П. Куліш); — Гарні гості, та не знаю, чим вас і вітати (І. Нечуй-Левицький); Він уконтентував їх так добре, що поїхали вони від його цілком задоволені (Б. Грінченко); Народу було багато. Мати підносила гостям горілку. За добрим українським звичаєм гості відмовлялися, а мати ласкаво припрошувала (О. Довженко); Коли вмер (чоловік), вдова гуляла, справляла вечорниці, поїла парубків, а про ґаздівство не дбала (Н. Кобринська). — Пор. 2. віта́ти.