приймати

прийма́ти

-аю, -аєш, недок., прийняти, рідко приняти і діал. приймити, прийму, приймеш, док., перех.

1》 Брати до рук, на плечі і т. ін. від когось, або звідкись кого-, що-небудь.

|| Ловити що-небудь кинуте.

|| Відбивати удар (м'яча). Прийняти м'яча на голову.

2》 Погоджуватися взяти собі що-небудь запропоноване.

|| Одержувати від кого-небудь щось у власність. Приймати у спадок.

3》 Погоджуватися з чим-небудь.

|| Миритися з чим-небудь.

|| Підтримувати що-небудь.

|| Затверджувати що-небудь на зборах, засіданнях і т. ін.; схвалювати.

|| Ставати послідовником, прибічником чого-небудь (вчення, віри і т. ін.).

|| Присвоювати собі якусь назву або ім'я видатної людини (про об'єднання, установи, підприємства, заклади і т. ін.). Приймати присягу.

Прийняти старостів — погодитись віддати дочку заміж; погодитися вийти заміж.

4》 Брати на свою відповідальність що-небудь для передавання, пересилання, зберігання і т. ін. (про спеціально призначену особу, працівника).

|| Брати що-небудь від когось на розгляд, для використання, застосування і т. ін.

|| Закуповувати що-небудь.

|| Перевіривши якість виконаної роботи, стверджувати її завершеність. Приймати замовлення.

5》 Знайомлячись із станом справ якого-небудь господарства, підприємства, установи і т. ін., брати на себе керівництво ним. Приймати справи.

6》 Виконувати якусь гігієнічну, лікувальну і т. ін. процедуру.

|| Вживати всередину, ковтати (ліки).

|| у сполуч. зі сл. їжа, страва і т. ін. Споживати що-небудь; їсти.

|| Виконувати який-небудь обряд.

7》 Терпіти, переживати що-небудь.

|| Під дією чого-небудь мати певні зміни; зазнавати чогось. Приймати бій. Приймати удар на себе.

8》 Вислуховувати що-небудь.

|| Уловлювати звуки, світло, випромінювання і т. ін. (про різні приймальні прилади).

9》 Сприймаючи що-небудь, реагувати певним чином.

|| Виявляти своє ставлення до появи кого-, чого-небудь.

|| Сприймаючи, виявляти розуміння.

|| Виявляючи розуміння, поділяти.

|| Піддаватися дії, впливу чого-небудь.

|| Засвоювати що-небудь. Приймати близько до серця.

10》 за когощо, як. Розцінювати кого-, що-небудь певним чином; вважати за якогось, за щось.

|| за когощо. Сприймати кого-, що-небудь помилково за когось, щось інше. Приймати всерйоз. Приймати залік.

11》 Дозволяти кому-небудь увійти, впускати кудись.

|| Давати аудієнцію кому-небудь.

|| Дозволяти кому-небудь переночувати.

|| Брати кого-небудь в якийсь заклад для тимчасового перебування.

|| Впускати кого-небудь жити до себе.

|| Брати кого-небудь у свою родину як чоловіка, зятя, невістку і т. ін.

|| Дозволяти кому-небудь жити в певному місці.

Господь прийняв душу кого заст. — хтось помер.

12》 Погоджуватися вважати кого-небудь своїм, допускати в своє товариство.

|| Зараховувати кого-небудь до складу якогось об'єднання.

|| Брати за учня кого-небудь; зараховувати учнем, студентом, слухачем і т. ін. когось.

|| Допускати кого-небудь до виконання якоїсь роботи; зараховувати на роботу. Приймати в найми.

13》 у сполуч. з присл. Зустрічати певним чином кого-небудь.

|| чим. Частувати чим-небудь.

|| Зустрічати у себе гостей, влаштовувати прийом, перев. з частуванням. Приймати парад.

14》 Набирати якогось вигляду, характеру.

15》 Уміщати в себе що-небудь, завантажуватися чимсь.

|| Вбирати, поглинати що-небудь.

|| Збагачуватися на що-небудь.

|| Поширювати в своєму середовищі.

16》 Давати дозвіл на прибуття, причалювання (про станцію, порт і т. ін.).

|| кого. Мати кого-небудь своїм відвідувачем, тимчасовим мешканцем.

|| Пропускати крізь себе.

Бодай тебе земля не прийняла — уживається як найтяжчий проклін.

Нехай мене свята земля прийме — уживається як присяга для підтвердження правдивості чого-небудь сказаного.

17》 Забирати що-небудь звідкись.

|| Відводити в інше місце, в інший бік.

18》 Допомагати при народженні (дитини або маляти якої-небудь тварини).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приймати — прийма́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. приймати — (з рук) брати; (у спадок) перебирати, переймати; (умови) погоджуватися з; {плян) схвалювати, затверджувати, приставати на; (указ) ухвалювати; (присягу) давати, складати, приносити; (ліки) ковтати, заживати; (їжу) споживати, їсти; (наругу) терпіти... Словник синонімів Караванського
  3. приймати — див. їсти Словник синонімів Вусика
  4. приймати — Приймати чи сприймати? Хоч слова приймати й сприймати — дуже схожі, проте навряд чи хто скаже «сприймати до партії», «сприймати в породіллі дитину» замість — приймати. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  5. приймати — ПРИЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИЙНЯ́ТИ, рідко ПРИНЯ́ТИ і діал. ПРИЙМИ́ТИ, прийму́, при́ймеш, док., кого, що. 1. Брати до рук, на плечі і т. ін. від когось або звідкись кого-, що-небудь. Хапко зараз витяга карбованця. Словник української мови у 20 томах
  6. приймати — Тим приймай, що хата має. Незадовжуйся ради гостей. Треба приймати, як випаде. Що доля приносить, те треба і приймати. Як приймали, то й сала давали, а як прийняли, то й хліба не дали. Як наймали на роботу, то багато обіцяли, але потім нічого не дали. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. приймати — бра́ти (прийма́ти) / взя́ти (прийня́ти) (бли́зько) до (свого́) се́рця що. 1. Болісно сприймати, переживати що-небудь. — Маріє, не бери собі того так до серця… Плачем лиха не виплачеш (Р. Фразеологічний словник української мови
  8. приймати — ВВАЖА́ТИ (УВАЖА́ТИ) ким, чим, яким, за кого-що (ставити на рівень із ким-, чим-небудь, прирівнювати до когось, чогось, ВИЗНАВА́ТИ, ПРИЗНАВА́ТИ, ЛІЧИ́ТИ рідко, ПРИЙМА́ТИ (за кого-що), МА́ТИ розм., ПОЧИ́ТУВАТИ заст., ПОЧИТА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
  9. приймати — Прийма́ти, -ма́ю, -ма́єш, -ма́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. приймати — ПРИЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИЙНЯ́ТИ, рідко ПРИНЯ́ТИ і діал. ПРИЙМИ́ТИ, прийму́, при́ймеш, док., перех. 1. Брати до рук, на плечі і т. ін. від когось або звідкись кого-, що-небудь. Хапко зараз витяга карбованця. Словник української мови в 11 томах
  11. приймати — Прийма́ти, -ма́ю, -єш сов. в. прийняти, приня́ти, -йму́, -меш, гл. 1) Принимать, принять. Він прийма до свого гурту, тілки не всякого, а з проби. Стор. МПр. 113. Приймай мою вірную дружину да за рідну дитину. Мет. 241. Свої не прийняли його. Єв. І. І. 11. Словник української мови Грінченка