приковуватися
ПРИКО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИКУВА́ТИСЯ і рідко ПРИКУ́ТИСЯ, ую́ся, ує́шся, док.
1. Приєднуватися до чого-небудь унаслідок кування.
* У порівн. Коли вже раз попався, – Наче в пастку бідна миш, – То сиди, мов прикувався. Не рушай, мовчи та диш (Леся Українка).
2. тільки 3 ос., у сполуч. зі сл. очі, погляд, перен. Зосереджувати свій погляд на кому-, чому-небудь.
Коли звернулися [очі Сави] раз на що і прикувалися на хвильку до чого, почали миготіти в холодному, мов сталь, блиску (О. Кобилянська);
Його очі прикулися до лівої половини Шевчукових грудей (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)