приковуватися
ПРИКО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИКУВА́ТИСЯ і рідко ПРИКУ́ТИСЯ, ую́ся, ує́шся, док.
1. Приєднуватися до чого-небудь унаслідок кування.
* У порівн. Коли вже раз попався, – Наче в пастку бідна миш, – То сиди, мов прикувався. Не рушай, мовчи та диш (Леся Українка).
2. тільки 3 ос., у сполуч. зі сл. очі, погляд, перен. Зосереджувати свій погляд на кому-, чому-небудь.
Коли звернулися [очі Сави] раз на що і прикувалися на хвильку до чого, почали миготіти в холодному, мов сталь, блиску (О. Кобилянська);
Його очі прикулися до лівої половини Шевчукових грудей (Ю. Смолич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- приковуватися — прико́вуватися дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- приковуватися — -уюся, -уєшся, недок., прикуватися і рідко прикутися, -уюся, -уєшся, док. 1》 Приєднуватися до чого-небудь унаслідок кування. 2》 тільки 3 ос., у сполуч. зі сл. очі, погляд, перен. Зосереджувати свій погляд на кому-, чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- приковуватися — ПРИКО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИКУВА́ТИСЯ і рідко ПРИКУ́ТИСЯ, ую́ся, ує́шся, док. 1. Приєднуватися до чого-небудь унаслідок кування. *У порівн. Коли вже раз попався, — Наче в пастку бідна миш, — То сиди, мов прикувався. Не рушай, мовчи та диш (Л. Словник української мови в 11 томах