прикраса
ПРИКРА́СА, и, ж.
1. Те, що оздоблює або служить для оздоблення чого-небудь; оздоба.
Під стіною стояло високе залізне, з блискучими мідяними прикрасами ліжко з горою перин і подушок (Ірина Вільде);
Біля однієї з секцій на першому поверсі Центрального універмагу особливо багато покупців: тут продають ялинкові прикраси (з газ.);
Орнамент (що дослівно означає – прикраса, оздоблення), як відомо, у прикладних мистецтвах є суттєвим елементом художнього образу (з наук. літ.);
* Образно. Я пам'ятаю, як я здивувався Нечуваній, високій простоті. Він [М. Кропивницький] одкидав прикраси золоті, Щоб діамант, як сонце, сам пишався (М. Рильський);
// Предмет, що служить доповненням до одягу, признач. для прикрашання.
[Хуса:] Прикраси в тебе є? [Йоганна:] Нема нічого (Леся Українка);
В пізньопалеолітичний період з'являються прикраси у вигляді різноманітних підвісок з бивня мамонта, просвердлених зубів тварин, морських черепашок і т. п (з наук. літ.);
Ловкенька квіточка з тоненької шкіри. Такі прикраси жінки чіпляють до платтів і до капелюшків (А. Хижняк);
* Образно. Ліс тихо шелестів, спроквола струшуючи з себе золоті прикраси осені (М. Руденко).
2. Те, що своєю присутністю додає краси чому-небудь.
Радісною червоною плямою де-не-де майне тут дикий мак – єдина прикраса цих гірських уступів (О. Донченко);
Слід би й тепер озеленювати вулиці наших міст і сіл липами. Це – і прикраса, і затінок, і волога, і медонос (з газ.);
В скромно обставленій, але просторій вітальні генеральського дому головною прикрасою був великий рояль Ебергардта і кілька пишних фінікових пальм та фікусів (З. Тулуб);
// Те, що прикрашає чиєсь життя, перебування де-небудь.
Складачі ті [пісень народних] – переважно женщини [жінки], у котрих любов – найбільші святощі, єдина прикраса бідного, а так часто і безсердечно потоптаного .. життя (І. Франко);
// Те, що додається до правди з метою прикрашення дійсності.
– Розповідайте, – буркнув він. – Все! Докладно! І, будь ласка, без прикрас (З. Тулуб);
Сто пісень за день переспівали, Все життя згадали без прикрас (М. Гірник);
Суворістю реалістичного письма, відсутністю будь-яких прикрас, нещадною правдивістю малюнка нагадує Франко двох улюблених своїх письменників – Некрасова і Золя (М. Рильський);
// Засіб художнього вираження (в мові, музиці).
Читачу! Зрадивши прикрасам, Я вдався в прозаїчний смак (М. Рильський);
В мелодиці народних пісень та інструментальної музики є багато дрібних мелодичних прикрас (т. зв. мелізм) (з наук. літ.).
3. Те, що виділяється своєю досконалістю.
Величезну роль у газеті відіграє добре поставлена інформація, яка є прикрасою газети (з газ.);
// Той, хто виділяється в своєму середовищі позитивними якостями, рисами.
Дядя Ваня був прикрасою не тільки цеху, а й заводу, і тому його виробничі можливості часом лишалися не цілком здійсненними (Ю. Яновський).
(1) Для прикра́си; На прикра́су – не за справжнім призначенням, для вигляду.
– Метелиця – це від Бога. На Бога, значить, в основному, надієшся? – Бог тут ні до чого, Федоре Івановичу, – сказав Артем. – На міській думі барометр, я так гадаю, не для прикраси висить (А. Головко);
– Чого ви хочете від мене? Я не вмію промовляти, – боронилась [Неля] перед товаришками. – Та ти не будеш говорити! Ти маєш тільки стояти собі отак, на прикрасу (Ірина Вільде);
(2) Яли́нкові прикра́си – іграшки, якими прикрашають новорічні або різдвяні ялинки.
Напередодні новорічного свята в багатьох магазинах республіки організовано продаж ялинкових прикрас (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)