прикрашений
ПРИКРА́ШЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до прикра́си́ти.
З вулиці панський палац був прикрашений скульптурними групами дівчат-русалок (С. Чорнобривець);
Серед квітучих дерев, прикрашених марлевими мішечками, одягненими на запилені квіти, снували й весело гули бджоли (О. Довженко);
Федір, як стояв над кручею, високий, широкоплечий, засмаглий, прикрашений пишним ореолом передчасної сивини, так і кинувся вниз головою в темно-бурі хвилі Дніпра (М. Руденко);
Прикрашені бойовими синцями й гулями, підтягаючи штани вимазаними в чорнило пальцями, шморгаючи од хвилювання брудними носами, стояли бійці (Ю. Яновський);
Його розповідь, прикрашену в немалій мірі власними вигадками, Панас і Юрко слухали, як казку (С. Добровольський);
– Ходім, я покажу вам свій портрет, – всі кажуть, що він дуже прикрашений, а я думаю ні (Леся Українка);
// прикра́шено, безос. пред.
– Подався я до монастиря .. Невеличке подвір'я, церковка, дзвіниця окремо, келії просто в скелях, де пороблено віконечка й прикрашено їх білою глиною (Ю. Яновський);
Горщик було прикрашено розписом, виконаним жовтою поливою на світло-коричневому фоні (з наук. літ.);
// у знач. прикм. Який прикрасив себе чим-небудь, начіпляв на себе чогось.
Згодом їжачок знову повернувся до своєї комори. Він був увесь прикрашений невеликими лісовими грушками (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)