приладдя
ПРИЛА́ДДЯ, я, с.
1. Збірн. до при́лад 1, 2.
Бутаков разом із штурманом Поспєловим почав встановлювати в штурманській рубці компаси, барометри, октанти, барографи та різне інше мореплавське приладдя (З. Тулуб);
– Такелаж, – заговорив хазяїн трамбака, – це слово означає всі як єсть на кораблі приладдя для керування парусами (Ю. Яновський);
Шевченко розклав на постелі малярське приладдя (З. Тулуб);
Він був з голови до ніг обвішаний різним рибальським приладдям (Н. Забіла);
З дверей вийшла молода панночка, винесла самовар і поставила на столі, де стояли стакани й усе приладдя до чаю та снідання (І. Нечуй-Левицький).
2. Предмет, що входить до складу якого-небудь устаткування, спорядження.
Необхідним приладдям кузні було ковальське горно у вигляді жаровні, що служила для розжарювання заліза перед куванням (з наук. літ.);
// Необхідний предмет при виконанні певної дії.
Вимагає [матрос] денатурату. Зляканий хазяїн приносить його з усіма приладдями до пиття: фільтром, хлібом, цукром і водою (Ю. Яновський).
(1) Нао́чне прила́ддя – те, що використовується для показу під час навчання.
Тяжко було працювати учителеві в глухі царські часи, коли міністерство освіти дуже й дуже мало відпускало коштів на книжки та на карти, і особливо, на наочне приладдя (П. Тичина).
Словник української мови (СУМ-20)