приладдя

ПРИЛА́ДДЯ, я, с.

1. Збірн. до при́лад 1, 2.

Бутаков разом із штурманом Поспєловим почав встановлювати в штурманській рубці компаси, барометри, октанти, барографи та різне інше мореплавське приладдя (З. Тулуб);

– Такелаж, – заговорив хазяїн трамбака, – це слово означає всі як єсть на кораблі приладдя для керування парусами (Ю. Яновський);

Шевченко розклав на постелі малярське приладдя (З. Тулуб);

Він був з голови до ніг обвішаний різним рибальським приладдям (Н. Забіла);

З дверей вийшла молода панночка, винесла самовар і поставила на столі, де стояли стакани й усе приладдя до чаю та снідання (І. Нечуй-Левицький).

2. Предмет, що входить до складу якого-небудь устаткування, спорядження.

Необхідним приладдям кузні було ковальське горно у вигляді жаровні, що служила для розжарювання заліза перед куванням (з наук. літ.);

// Необхідний предмет при виконанні певної дії.

Вимагає [матрос] денатурату. Зляканий хазяїн приносить його з усіма приладдями до пиття: фільтром, хлібом, цукром і водою (Ю. Яновський).

(1) Нао́чне прила́ддя – те, що використовується для показу під час навчання.

Тяжко було працювати учителеві в глухі царські часи, коли міністерство освіти дуже й дуже мало відпускало коштів на книжки та на карти, і особливо, на наочне приладдя (П. Тичина).