приложити
ПРИЛОЖИ́ТИ, ложу́, ло́жиш, док., що, рідко кого, розм.
Те саме, що прикла́сти.
Обняла [Марта] його за шию своїми сильними руками і приложила до його щоки свої уста (Грицько Григоренко);
– Крові багато витекло. Але бац, спасибі йому, вмів примовити, спинив кров, приложив якоїсь масті, і за тиждень я був уже здоров (І. Франко);
Витяг [Чіпка] гаман, люльку, наложив тютюном; налапав у гамані крицю, кремінь; приложив губку... (Панас Мирний);
Був уже вечір, як став він знов на Малярському Шпилі навпроти любого йому села. Вже не гукав із радощів, стояв нерухомо і зробив своїй родині воєнне привітання, приложивши руку до ківера (П. Куліш);
Приложи шаг, то й бублик купиш (Номис);
– Нехай лиш він приложить свої потуги до твоїх; тоді в усякого руки опустяться, а твої полковники знов до тебе вернуться (П. Куліш);
– Та праці, Галю, ніде приложити!.. (Панас Мирний);
Свитка зробилась куца, а через убожество ні за що було справити довшої – ото ж і приложили прізвище Куций бідному сироті Антонові (Ганна Барвінок);
Батько кинув у огнище добрі дві пригорщі гонталів [цвяхів], .. приложив їх вуглям і поставив ще одного чоловіка, крім Андруся, димати (І. Франко).
◇ Прикла́сти (приложи́ти) ро́зум див. приклада́ти;
(1) Приложи́ти ру́ку, заст. – підписатися.
Перший підписався Терлецький, а за ним ієрей Мельхиседек, раб Божий, за себе й за свою неписьменну жінку, рабу Божу Марту, руку приложив (І. Нечуй-Левицький);
– Одпиши боярину Бутурліну, аби таких грамот у писаря Виговського не брав. Одписавши, даси мені – щоб руку власну приложив (Н. Рибак);
(2) Ума́ не приложи́ти (д) див. приклада́ти;
Ума́ (ро́зуму, голови́ [нія́к] і т. ін.) не прикла́сти (не приложи́ти, рідко не зібра́ти) див. приклада́ти.
Словник української мови (СУМ-20)