приложити

ПРИЛОЖИ́ТИ, ложу́, ло́жиш, док., що, рідко кого, розм.

Те саме, що прикла́сти.

Обняла [Марта] його за шию своїми сильними руками і приложила до його щоки свої уста (Грицько Григоренко);

– Крові багато витекло. Але бац, спасибі йому, вмів примовити, спинив кров, приложив якоїсь масті, і за тиждень я був уже здоров (І. Франко);

Витяг [Чіпка] гаман, люльку, наложив тютюном; налапав у гамані крицю, кремінь; приложив губку... (Панас Мирний);

Був уже вечір, як став він знов на Малярському Шпилі навпроти любого йому села. Вже не гукав із радощів, стояв нерухомо і зробив своїй родині воєнне привітання, приложивши руку до ківера (П. Куліш);

Приложи шаг, то й бублик купиш (Номис);

– Нехай лиш він приложить свої потуги до твоїх; тоді в усякого руки опустяться, а твої полковники знов до тебе вернуться (П. Куліш);

– Та праці, Галю, ніде приложити!.. (Панас Мирний);

Свитка зробилась куца, а через убожество ні за що було справити довшої – ото ж і приложили прізвище Куций бідному сироті Антонові (Ганна Барвінок);

Батько кинув у огнище добрі дві пригорщі гонталів [цвяхів], .. приложив їх вуглям і поставив ще одного чоловіка, крім Андруся, димати (І. Франко).

◇ Прикла́сти (приложи́ти) ро́зум див. приклада́ти;

(1) Приложи́ти ру́ку, заст. – підписатися.

Перший підписався Терлецький, а за ним ієрей Мельхиседек, раб Божий, за себе й за свою неписьменну жінку, рабу Божу Марту, руку приложив (І. Нечуй-Левицький);

– Одпиши боярину Бутурліну, аби таких грамот у писаря Виговського не брав. Одписавши, даси мені – щоб руку власну приложив (Н. Рибак);

(2) Ума́ не приложи́ти (д) див. приклада́ти;

Ума́ (ро́зуму, голови́ [нія́к] і т. ін.) не прикла́сти (не приложи́ти, рідко не зібра́ти) див. приклада́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

приложити

Значення в інших словниках