приложити

ПРИЛОЖИ́ТИ, ложу́, ло́жиш, док., перех., розм. Те саме, що прикла́сти.

Обняла [Марта] його за шию своїми сильними руками і приложила до його щоки свої уста (Григ., Вибр., 1959, 342);

— Крові багато витекло. Але бац, спасибі йому, вмів примовити, спинив кров, приложив якоїсь масті, і за тиждень я був уже здоров (Фр., IV, 1950, 27);

Витяг [Чіпка] гаман, люльку, наложив тютюном; налапав у гамані крицю, кремінь; приложив губку… (Мирний, І, 1949, 333);

Був уже вечір, як став він знов на Малярському Шпилі навпроти любого йому села. Вже не гукав із радощів, стояв нерухомо і зробив своїй родині воєнне привітання, приложивши руку до ківера (П. Куліш, Вибр., 1969, 299);

Приложи шаг, то й бублик купиш (Номис, 1864, № 7551);

— Нехай лиш він приложить свої потуги до твоїх; тоді в усякого руки опустяться, а твої полковники знов до тебе вернуться (П. Куліш, Вибр., 1969, 114);

— Та праці, Галю, ніде приложити!.. (Мирний, І, 1949, 363);

Свитка зробилась куца, а через убожество ні за що було справити довшої — ото ж і приложили прізвище Куций бідному сироті Антонові (Барв., Опов.., 1902, 306);

Батько кинув у огнище добрі дві пригорщі гонталів [цвяхів], ..приложив їх вуглям і поставив ще одного чоловіка, крім Андруся, димати (Фр., IV, 1950, 190).

[Нія́к] голови́ (ро́зуму, ума́) не приложу́ — те саме, що [Нія́к] голови́ (ро́зуму, ума́) не прикладу́ ( див. приклада́ти).

[Олекса:] Я ума не приложу, що тут скоїлось? (К.-Карий, І, 1960, 81);

Приложи́ти ру́ку, заст. — підписатися.

Перший підписався Терлецький, а за ним ієрей Мельхиседек, раб божий, за себе й за свою неписьменну жінку, рабу божу Марту, руку приложив (Н.-Лев., III, 1956, 56);

— Одпиши боярину Бутурліну, аби таких грамот у писаря Виговського не брав. Одписавши, даси мені — щоб руку власну приложив (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 546).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приложити — приложи́ти дієслово доконаного виду прикласти розм. Орфографічний словник української мови
  2. приложити — Приложи́ти. Докласти, додати (супровідні папери). В суді вимагають трох примірників статуту, тому треба приладити ще один начальником удостовірений відпис статута і приложити до сего поданя (Канюк, 1906, 19) // порівн. рос. Українська літературна мова на Буковині
  3. приложити — -ложу, -ложиш, док., перех., розм. Те саме, що прикласти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. приложити — ПРИЛОЖИ́ТИ, ложу́, ло́жиш, док., що, рідко кого, розм. Те саме, що прикла́сти. Обняла [Марта] його за шию своїми сильними руками і приложила до його щоки свої уста (Грицько Григоренко); – Крові багато витекло. Словник української мови у 20 томах
  5. приложити — голови́ (ро́зуму, ума́ і т. ін.) не прикла́сти. Не можна зрозуміти, збагнути, знайти причину чого-небудь, розв’язати, вирішити щось. — Ніяк голови не прикладу, де ти міг сало дістати? (М. Фразеологічний словник української мови
  6. приложити — ПРИКЛА́СТИ (щось упритул до чого-небудь), ПРИТУЛИ́ТИ, ПРИСТА́ВИТИ, ПРИПАСУВА́ТИ розм., ПРИЛОЖИ́ТИ розм., ПРИТКНУ́ТИ розм.; ПРИТИ́СНУТИ (щільно); ПРИКРИ́ТИ (перев. рукою щось). — Недок. Словник синонімів української мови
  7. приложити — Приложи́ти, -жу, -жиш гл. 1) = прикласти. Дай мені смоли, голубчику, приложити до боку. Рудч. Ск. II. 15. Хто ж се тобі таке прізвище приложив? Стор. МПр. 133. Ні до чого й рук приложить. Г. Барв. 388. 2) Ударить. Вх. Лем. 456. Словник української мови Грінченка