1. Фразеологічний словник української мови

приложити

голови́ (ро́зуму, ума́ і т. ін.) не прикла́сти. Не можна зрозуміти, збагнути, знайти причину чого-небудь, розв’язати, вирішити щось. — Ніяк голови не прикладу, де ти міг сало дістати? (М. Стельмах); Кривоніс думав і не міг прикласти розуму, де б дістав її (Ярину) Єремія в поході? (П. Панч); — І чого ви полізли до нас, ума не прикладу? У вас же своя ланка, свої буряки (В. Кучер). ро́зуму (ума́) не приложи́ти. Стояв-стояв пан Уласович довгенько і розуму не приложить, що йому теперечки на світі робити (Г. Квітка-Основ’яненко); (Олекса:) Я ума не приложу, що тут коїлось? (І. Карпенко-Карий).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приложити — приложи́ти дієслово доконаного виду прикласти розм. Орфографічний словник української мови
  2. приложити — Приложи́ти. Докласти, додати (супровідні папери). В суді вимагають трох примірників статуту, тому треба приладити ще один начальником удостовірений відпис статута і приложити до сего поданя (Канюк, 1906, 19) // порівн. рос. Українська літературна мова на Буковині
  3. приложити — -ложу, -ложиш, док., перех., розм. Те саме, що прикласти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. приложити — ПРИЛОЖИ́ТИ, ложу́, ло́жиш, док., що, рідко кого, розм. Те саме, що прикла́сти. Обняла [Марта] його за шию своїми сильними руками і приложила до його щоки свої уста (Грицько Григоренко); – Крові багато витекло. Словник української мови у 20 томах
  5. приложити — ПРИКЛА́СТИ (щось упритул до чого-небудь), ПРИТУЛИ́ТИ, ПРИСТА́ВИТИ, ПРИПАСУВА́ТИ розм., ПРИЛОЖИ́ТИ розм., ПРИТКНУ́ТИ розм.; ПРИТИ́СНУТИ (щільно); ПРИКРИ́ТИ (перев. рукою щось). — Недок. Словник синонімів української мови
  6. приложити — ПРИЛОЖИ́ТИ, ложу́, ло́жиш, док., перех., розм. Те саме, що прикла́сти. Обняла [Марта] його за шию своїми сильними руками і приложила до його щоки свої уста (Григ., Вибр., 1959, 342); — Крові багато витекло. Словник української мови в 11 томах
  7. приложити — Приложи́ти, -жу, -жиш гл. 1) = прикласти. Дай мені смоли, голубчику, приложити до боку. Рудч. Ск. II. 15. Хто ж се тобі таке прізвище приложив? Стор. МПр. 133. Ні до чого й рук приложить. Г. Барв. 388. 2) Ударить. Вх. Лем. 456. Словник української мови Грінченка