прилипнути

ли́пнути (прилипа́ти) / прили́пнути до рук чиїх, яких, кому. Незаконно привласнюватися ким-небудь. Що погано лежить, так і липне до його рук (В. Дрозд); Міцно липнуть вони (дукати) до посольських і сенаторських рук (З. Тулуб); — Саливон з Гнатом заправляють хазяйством, в їх руках зерно, мука, мед.. — все прилипає їм до рук, вже давно по них плаче тюрма (К. Гордієнко). прили́пнути до руки́. І чого Кобзарка, Серідко заповзялися так проти нього? Що там щось до його руки прилипло? (Ю. Мушкетик).

прили́пнути (всім) се́рцем ((всіє́ю) душе́ю) до кого—чого. Зріднитися з кимсь, полюбити когось, щось. Серцем Микола вже прилип до свого острова (Ю. Збанацький); Усім серцем і всією душею прилип був (Опанас) до своєї батьківщини, жив у ній думками і жив нею (І. Франко).

прили́пнути очи́ма. 1. до кого—чого. Пильно дивитися на кого-, що-небудь; вдивлятися в щось. (Бентлі:) Більше жодних коштовностей у вас там не було? (Фрау Мільх (розгублено мовчить). Бєлін (прилип до неї очима і ледве помітним рухом голови підказує їй відповідь)) (Я. Галан). 2. до чого. Уважно читати; вчитуватися в щось. Сопливе книжки перегортає і, Боже, Боже, прилипло очима — читає! (О. Ковінька).