прилучити —
прилучи́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
прилучити —
див. прилучати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
прилучити —
ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
прилучити —
ПРИЛУЧИ́ТИ див. прилуча́ти.
Словник української мови в 11 томах
прилучити —
Прилуча́ти, -ча́ю, -єш сов. в. прилучи́ти, -чу́, -чиш, гл. Присоединять, присоединить. До їх голосів прилучає й молода свій жалібний голос. Левиц. Пов. 175.
Словник української мови Грінченка