прилучення

ПРИЛУ́ЧЕННЯ, я, с.

Дія за знач. прилучи́ти, прилучи́тися.

В часі прилучення Галичини до Австрії ані у Львові, ані загалом ніде в тім краю не було театру (І. Франко);

Вимушений хід думок, який привів його [Платона] до переконання в існуванні особливого світу істини, породив проблему прилучення до цього світу (з наук. літ.);

Національний характер виховання української молоді краю забезпечувався прилученням дітей із раннього віку до духовного життя українців, вихованням на народних традиціях, звичаях, використанням нових форм виховної роботи, спільною діяльністю школи, сім'ї, церкви, громадських та молодіжних організацій (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. прилучення — прилу́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. прилучення — -я, с. Дія за знач. прилучити, прилучатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прилучення — Прилу́чення, -ння, -нню  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. прилучення — ПРИЛУ́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. прилучи́ти, прилучи́тися. В часі прилучення Галичини до Австрії ані у Львові, ані загалом ніде в тім краю не було театру (Фр.  Словник української мови в 11 томах