приліплюватися
ПРИЛІ́ПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРИЛІПИ́ТИСЯ, ліплю́ся, лі́пишся; мн. прилі́пляться; док.
1. Приклеюватися до чого-небудь;
// Щільно приставати до чого-небудь.
В покорі приліпивсь до землі мокрий, зруділий лист (М. Коцюбинський);
Що воно за мара? Немовби тінь од дерева взяла та й відійшла. І немовби якась пляма до стіни приліпилася (С. Журахович);
// Притулятися до чого-небудь.
2. перен., розм. Улаштовуватися де-небудь (перев. незручно, ненадійно); примощуватися.
З свистом від розмаху дужих крил проносились між деревами важкі тетеруки, приліплювались до міцних гілляк дерев, топтались незграбно, насторожено, поводячи товстими лискучими шиями (Ю. Збанацький);
Вона ледве приліпилась між ними на полудрабку (І. Нечуй-Левицький);
Він приліпився на самому вершечку каменя, ніби в сідлі, сперся руками на коліна і так завмер, зачарований морською стихією (Ю. Збанацький);
// тільки 3 ос., тільки док., до чого, над чим, на чому. Бути розташованим на горі, над кручею і т. ін.; притулитися.
Як радісно було, коли ми там одкривали милу блакитну квітку, що приліпилась до скелі, наче сіла на хвилину спочити (М. Коцюбинський);
[Бабуся:] За містом, недалеко відсіль, невеликий аул над ущелиною приліпився (О. Левада);
Церква приліпилася на стрімкій кручі, і тут, біля неї, ігумен будинок собі поставив (А. Хижняк);
// тільки 3 ос., тільки док. Бути розташованим де-небудь, не займаючи багато місця; притулитися.
У невеличкій кімнаті, очевидно переробленій з кухні, бо в куточку приліпилася плита, а з стіни стирчав водопровідний кран, посередині стояла примітивна прес-машина (Ірина Вільде).
3. перен., розм. Закріплюватися за ким-небудь (про якусь несхвальну думку, прізвисько і т. ін.); прилипати.
Дем'янко пішов на врубівку разом із батьком, до них приліпилося слово, помилково вжите в одній кореспонденції, – “брати Кривохижі” (Ю. Яновський);
Як приліпиться дражнилка, Не відстане років п'ять. Мов набридла бистра бджілка, Буде в'їдливо дзижчать (П. Воронько).
4. перен., розм. Приставати до кого-небудь з розмовою, запитаннями і т. ін.; прилипати.
Приліпився, як п'явка до тіла (прислів'я).
5. перен., розм. Передаватися кому-небудь (про інфекційну хворобу); приставати.
– Тарасе! У тебе кашель? Він мені зовсім не подобається. Ти перевірявся? Розумієш, після запалення всяка дурниця може приліпитись (Ю. Збанацький).
6. тільки недок. Пас. до прилі́плювати.
На будівельних майданчиках ніби й не було людей. Хтось там крутив хоботом крана, хтось там кричав на стіні, до якої приліплювались багатотонні плити, хтось копошився з кельмою (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)