прилітати
ПРИЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИЛЕТІ́ТИ, ечу́, ети́ш, док.
1. З'являтися де-небудь, пересуваючись у повітрі.
Чи ж соловейко ж то прилітав до моєї хати? (І. Нечуй-Левицький);
Бджоли безперервно прилітали пити воду (Ю. Яновський);
Прилетіла зозуленька, Сіла на калині; Закувала жалібненько (Я. Щоголів);
В долинці біля обсмиканого, схожого на гриб стогу заспівали жайворонки, що так зарання прилетіли в цьому році (М. Стельмах);
* Образно. Ти [музо] знову на поміч прийшла, а “Кобзарем” прилетіла до мене... (Панас Мирний);
// Прибувати літаком.
– Так ось, цими днями прилітає з Москви мій син (О. Довженко);
– А коли ти вже прилетиш до нас, Петрику, на своєму? На тому, що швидше звуку? (О. Гончар);
// Проносячись у повітрі, падати.
Прилітав потім тихий журливий сніг і творив мертву пустиню, заповнюючи пропасті до самих країв (Г. Хоткевич);
– Ми не бачили, звідки прилетів перший набій. Тільки повірили ми в нього, коли він розірвався в воді на нашому шляху (Ю. Яновський);
– Тебе поранило? – .. Стояв я під деревом і думаю... дай... сухарика пожую. А воно звідки й прилетіло. Кинувся бігти, а нога як дерев'яна (Григорій Тютюнник);
// Раптово з'являтися (про казкових і міфічних істот).
У темряві таємній серед ночі. До мене часто гість непевний приліта́ (Леся Українка);
– Твоя сестра вільна, й тебе звільнимо. – Тільки встиг сказати [хлопець] ці слова, як прилетів Змій – чотирнадцятиголовий (В. Королевич);
// Починатися (про вітер, бурю).
Прилітали холодні вітри з півночі, й опадав лист з тополь (С. Скляренко);
Буря прилетіла з-за гір (О. Донченко);
// Доноситися (про звуки).
– Параскіце, ме-ей! – Те “ме-ей” вийшло особливо гучне й соковите; полетівши по дорозі до виноградники, воно вдарило об стіну волоських горіхів, одбилось і прилетіло знов до Йона (М. Коцюбинський);
З дому чути тихий стук посуди, Клаптик пісні з поля прилетів... (М. Рильський);
// перен., розм. Несподівано прибувати (про лист, звістку).
З Далекого Сходу Вісточка летить. Прилетів той лист, гей, Як весняний птах (з думи);
// перен., розм. Раптово наставати (про пору року, доби, про якийсь час).
– Діти-квіти! Виростайте .. Прилетить веселий час – Поцілую дуже вас (Л. Глібов);
Крізь блокаду зими Прилетіла весна (М. Упеник);
// перен., розм. З'являтися (про думки, сни і т. ін.).
Потиху, непомітно, на місце розтопленого слізьми жалю, прилітали солодкі, цілющі мрії (М. Коцюбинський);
Душно і тихо... О сни чарівнії, Де ви? На мент лиш один прилетіть! (М. Рильський).
2. розм. Швидко, поспішно прибігати, приходити, приїжджати куди-небудь.
Юсуф-паша прилітає на коні з двома прислужниками (І. Нечуй-Левицький);
Прилітали гінці з розквашеними губами і носами, у подертих сорочках (Григорій Тютюнник);
З вартівні донісся крик, прокляття. Се капрал збудився, хопив ліхтарню і, як був, у сорочці і штанах, прилетів ід дверям (І. Франко);
// Швидко прибувати куди-небудь (про засоби пересування по воді, по землі).
В одну мить прилетіли човни до Лісного Потока (І. Нечуй-Левицький);
Прилетіли до дверей. Зупинились, стали: Коні, санки, молодий, Як у воду впали! (Л. Боровиковський).
Словник української мови (СУМ-20)