примазувати
ПРИМА́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИМА́ЗАТИ, а́жу, а́жеш, док., що.
1. Мазати що-небудь чимсь, злегка або частково; примащувати.
– Запери чохли та комір, примаж тією водою челюсті, то буде все по твоїй волі, – порадила Солоха (Л. Яновська);
// Мазати долівку, білити стіни частково; підмащувати.
Орися більше поралася в хаті: примазувала, чепурила, чистила, полоскала, понамальовувала на грубці півників, з яких Тимко підсміювався, говорячи, що ті півні схожі на ворон (Григорій Тютюнник);
// Замазуючи чимсь, пригладжувати.
Учитель власноручно порався коло пообпадалих шпарун на стінах та на грубі і, закотивши рукава за лікті, щиро примазував рудою й білою глиною (Б. Грінченко);
Потім, заложивши у старий чавун ту в'язанку, з которою носилася Одарка, поставив [Йосипенко] у яму і зарив. Одарка ще зверху примазала (Панас Мирний);
* Образно. Письменник покривив у романі проти правди, примазав, заліпив зло (Ю. Мушкетик);
// Мастити волосся чим-небудь.
Та й чудний же він [отець Василь]. Як вирядиться було у нову свою халамиду (так він узивав), примаже височки оливою, візьме парасоль у руки – ну прямо реготатися з нього, та й тільки (Г. Хоткевич).
2. перен., розм. Давати хабара.
– Пан – свій брат... Пан, бач, і примаже, й замаже, бо в пана є, бо він наздирав з людей... (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)