примара
ПРИМА́РА, и, ж.
1. Те, що приснилося, примарилося.
Орися несамовито скрикнула .. Скрик мов зовсім розвіяв примари Орисині (Б. Грінченко);
Так дитячі мрії грали, Між примарами гарячки (Леся Українка);
Так, Палінуре, він [сон] лине до тебе, зловісні примари Він насилає на зір твій... (М. Зеров);
Це був не сон, не примара, у стиснутих пальцях правої руки він відчував згорнутий папірець, ще одну записку... (С. Скляренко);
* У порівн. Тимко лежить на спині, розкривши очі.., а перед ним голубіє небо, небо і небо, і пливуть в нім видіння, недавно бачені, пережиті серцем, болючі, хвилюючі, як примари тривожних снів (Григорій Тютюнник);
// Щось видумане, нереальне, несправжнє, плід фантазії.
Він [велет, який заснув] трохи ворухнеться, по тілу корчі побіжать, уся земля здригнеться. Та не бояться вороги, гадають: “Ет, примара...” (Леся Українка);
І все, наче в казці дитячій, збулося – Дитинства примари і юності сни... (Л. Первомайський).
2. Те, що не відповідає справжньому уявленню про дійсність; щось химерне, незвичайне, спотворена дійсність.
Та й усе життя отоді в Обухівці – не віриться, що це була дійсність, а не привиділось у важкому маячному сні. І то в ньому, в химерному світі примар – він, Давид, тіпався, як у лихоманці (А. Головко);
Але як він опинився тут? Ні, це неможливо. Це якась примара (Н. Рибак);
// Те, що тільки здалося реальною дійсністю; ілюзія.
Примара порятунку ніби пожартувала над нами, мов уві сні привидилась (Ю. Збанацький).
3. Тінь померлого в хворобливій уяві; нереальна, вигадана істота з страхітливою зовнішністю; привид.
Люди бояться вночі кладовища, жаских казок і непевних примар (Леся Українка);
– Чого, Парасю, не заснеш? – Якась примара, ненько, бродить; Що покладешся, що здрімнеш, – Вона підступе, не відходить, Одно шепоче: відчини! (П. Грабовський);
* Образно. Ми множили в наступі силу удару, І нас вороги зупинить не могли. Примари замучених з Бабйого [Бабиного] яру Вставали й дорогами нашими йшли (Л. Первомайський);
* У порівн. Світанкова імла огортає чотири постаті, що віддаляються від хати по білому піску, і п'яту, яка заклякла біля ліщинових ворітець чорною примарою (Григорій Тютюнник);
// Про людину, яка своєю зовнішністю, одягом нагадує страхітливу істоту.
З сіней старої хати виткнулась якась примара, в полинялій плахті, з розпатланою косою (С. Васильченко);
Опасистий грек висовувався з ятки і закликав білі примари в фередже, кидаючи на прилавок строкаті постави шовку (З. Тулуб);
// Невиразні обриси чого-небудь, тіні, що нагадують страхітливу істоту.
Темно. Ліс. Якісь примари... Ні тропи, ані шляху... (М. Старицький);
Вартовий, Мармурові колони. І огні над примарами веж (В. Сосюра);
Пара ходить по воді. З неї формуються дивні примари (Ю. Яновський).
4. Неминуча загроза чого-небудь.
Думав, що голод, нещастя та щоденна примара смерті вбили в них [в'язнях фашистської тюрми] живу, невгамовну душу, а вона жива (Ю. Збанацький);
Примара оточення, загроза бути відрізаними все густіше нависала над цим краєм (О. Гончар);
* У порівн. Нам відомі брудні імена, за якими стоять батареї, з ким бреде, як примара, війна по Малайї, В'єтнаму, Кореї (М. Упеник);
// Те, що тяжіє над ким-, чим-небудь.
Примара страшного сирітства все життя тривожила душу поета [Т. Шевченка] (П. Колесник);
Гриць протирає очі, заплющує їх. А страшна пелена з очей не спадає. Жахлива примара сліпоти не зникає годину (Т. Масенко);
* Образно. [Микита:] О, якби міг позбутись я примар, Які за мною йдуть слідом з докором! (І. Кочерга);
* У порівн. Страшними примарами постали перед очима зобов'язання за предмети, які він ніколи не бачив, якісь векселі, яких він ніколи не підписував (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)