примаритися
ПРИМА́РИТИСЯ, рюся, ришся, док.
1. З'явитися уві сні, в маренні.
Дід церковний часом, Як примариться у сні, Розпочне клепати разом Об залізо на стіні! (П. Грабовський);
– Іваночку! – кричали на березі його батько й мати .. Тоді, зібравши останні сили, він виринув з воронки на поверхню й закричав: – Я тут! Живу-у! .. – Молодець! Оце я розумію, оце боєць! Під хлороформом, з-під ножа подає сигнали! – казав хірург, обробляючи пораненого Орлюка, якому все це примарилось (О. Довженко);
– Мабуть, уві сні що-небудь примарилось, – подумала вона і, одвернувшись до стіни, заснула (А. Шиян).
2. З'явитися в уяві, здатися, привидітися.
І чи то примарилось Добрині, чи, може, так і було, але здалося, йому, що Малуша витирає на обличчі сльози (С. Скляренко);
Мов крилом, майнуло наді мною, і здалось, примарилось мені, наче ти печальною ходою десь пройшла у білому вбранні (В. Сосюра);
Якийсь час дивився [Каргат] на журнал, не розуміючи, чи справді то його формула, чи це йому примарилось (Ю. Шовкопляс).
Словник української мови (СУМ-20)