примирений
ПРИМИ́РЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до примири́ти.
То тут, то там ворушилися поранені – росіяни й французи. Вони забували про ворожнечу, примирені однаковою долею (П. Кочура).
2. у знач. прикм. Який примирився з ким-небудь.
– Ну що ж! Приходь, хоч на пелюшки дам .. – Не треба, матінко, в самої знайдуться. Так і розійшлися вони, незлостиві, але й не примирені (Григорій Тютюнник).
3. у знач. прикм. Який примирився, погодився з чим-небудь, усвідомив необхідність чогось; умиротворений, лагідний.
Антін нарешті під'їхав і вже мовби примирений, щирий (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)