примирений

прими́рений

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до примирити.

2》 у знач. прикм. Який примирився з ким-небудь.

3》 у знач. прикм. Який примирився, погодився з чим-небудь, усвідомив необхідність чогось; умиротворений, лагідний.

Значення в інших словниках

1. примирений — прими́рений дієприкметник помирений  Орфографічний словник української мови
2. примирений — ПРИМИРЕНИЙ – ПРИМИРЕННИЙ Примирений. Дієприкм. від примирити; у знач. прикм. – який примирився з кимсь, погодився з чимось. Так і розійшлися вони, незлостиві, але й не примирені (Григорій Тютюнник). Примиренний, прикм.  Літературне слововживання
3. примирений — [приемиреинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і (помирений)  Орфоепічний словник української мови
4. примирений — ПРИМИ́РЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до примири́ти. То тут, то там ворушилися поранені – росіяни й французи. Вони забували про ворожнечу, примирені однаковою долею (П. Кочура). 2. у знач. прикм. Який примирився з ким-небудь. – Ну що ж!...  Словник української мови у 20 томах
5. примирений — ПРИМИ́РЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до примири́ти. То тут, то там ворушилися поранені — росіяни й французи. Вони забували про ворожнечу, примирені однаковою долею (Кочура, Зол. грамота, 1960, 311). 2. у знач. прикм. Який примирився з ким-небудь.  Словник української мови в 11 томах