примножувати
ПРИМНО́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИМНО́ЖИТИ, жу, жиш, док., що.
1. Збільшувати кількість, розміри чого-небудь.
Певна річ, запорожцям імпонувала здобута в нападах на турків слава, але, організовуючи походи, вони також мали практичні цілі: відтіснити татар далі від своїх поселень, а захопленою в оттоманських містах здобиччю примножити свої прибутки (з наук. літ.);
Завойовники забули, що світ був створений богом, і людина примножуючи його розмаїття, творить добро, а зодноріднюючи та знищуючи – чинить зло (із журн.);
Гріхи свої примножив він (Сл. Б. Грінченка).
2. Збагачувати що-небудь.
Б. Д. Грінченко .. дуже багато зробив для української культури, примножив духовні скарби українського народу, борючись за його національне й соціальне визволення (з наук. літ.);
Київський універстет примножив найкращі традиції вітчизняної педагогічної та наукової думки, став найповажнішим центром інтелектуального життя в Україні (з газ.);
// Робити досконалішим що-небудь.
“Промінвестбанк” примножив свій досвід багатьох десятиріч роботи, його знають не тільки в Україні, а й у світі (з газ.).
3. Робити значнішим що-небудь.
Відсутність на сьогодні ґрувтовного та об'єктивного дослідження історії Бібліотеки як національної і головної державної бібліотеки України в 20–30-х рр. змусила авторів звернутися до тієї доби й установити історичну справедливість, повертаючи нашій країні правдиву історію заснування та діяльності Бібліотеки; відддати належне вченим, культурним діячам і бібліотекарям, які створили, зберегли і примножити гордість держави – Національну бібліотеку України імені В. І. Вернадського (з наук. літ.);
// Робити міцнішим що-небудь.
Вони затирали жилясті руки та, здибавши один одного, знай примовляли: – Гій, мороз, мороз! Боже його примнож! (І. Франко);
– Тимофійку, Бог би ті здоров'ячко примножив. Поможи, браччику [братчику] (Г. Хоткевич).
4. чим. Збагачуватися.
Ми працею вкладалися в ґрунти, ставком себе примноживши і садом. А чим себе примножив ти? (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)