приморозки
ПРИ́МОРОЗКИ, ів, мн. (одн. при́морозок, зку, ч.).
Те саме, що за́морозки.
Те, що на долах є порою фіалок і конвалій, є в горах порою болота й приморозків (І. Франко);
Вже кілька днів перестав навідуватися передранковий приморозок (Іван Ле);
Аж у другій половині дня показалося сонце. Сніг швидко почав танути. Але надвечір взяв приморозок (Я. Гримайло).
◇ (1) При́морозки торкну́лися чого – те саме, що Моро́з торкну́вся (див. моро́з).
Солодко пахне прілим листом і травами, пізніми грибами, що їх уже торкнулися перші приморозки (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)