примощувати
ПРИМО́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИМОСТИ́ТИ, ощу́, о́стиш, док., що, розм.
1. Класти або ставити що-небудь десь; приміщати.
Уляна внесла з кухні ще дві табуретки і примостила край столу (В. Кучер);
// Садовити, класти кого-небудь десь.
– Примости мене коло озерця, аби я міг воду дістати, а сама йди, розглянь, – згоджувався Остап (М. Коцюбинський);
Солдат примостив Анрі-Жака на ослінчику, що стояв посеред двору, і хутко помчав до регулювальниці, звідки йому почулися сигнали автомашини (Ю. Яновський).
2. Влаштовувати кого-небудь на ніч або для тимчасового перебування.
[Хома:] Умилосердьсь-бо, любая бабусе, .. Де тільки зможеш, там нас примости (М. Кропивницький);
Яким примостив безпечно коні та й зачав оглядатися за війтом (Н. Кобринська).
3. Приставляти належно що-небудь до чогось; приладновувати.
Йому подавали дошки, а він примощував їх вздовж [уздовж] і поперек навколо купола, скріплюючи залізними скобами (Л. Юхвід);
– Ти ніж як-небудь примости до виразки, щоб лежав, та й не руш, – сказав дід (Панас Мирний).
4. Установлювати що-небудь відповідно до потреб використання.
Маланка примощує зручніш прядку і починає прясти (Ю. Яновський);
Спритно осідлав він молодого верблюда, примостив сідло і поклав на нього Жайсака (З. Тулуб);
Звів з ума, як душогуб, Самогон Параску: Примостила баба куб, Стала гріть закваску (С. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)