примощувати

примо́щувати

-ую, -уєш, недок., примостити, -ощу, -остиш, док., перех., розм.

1》 Класти або ставити що-небудь десь; приміщати.

|| Садовити, класти кого-небудь десь.

2》 Влаштовувати кого-небудь на ніч або для тимчасового перебування.

3》 Приставляти належно що-небудь до чогось; приладновувати.

4》 Встановлювати що-небудь відповідно до потреб використання.

Значення в інших словниках

1. примощувати — примо́щувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. примощувати — ПРИМО́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИМОСТИ́ТИ, ощу́, о́стиш, док., що, розм. 1. Класти або ставити що-небудь десь; приміщати. Уляна внесла з кухні ще дві табуретки і примостила край столу (В. Кучер); // Садовити, класти кого-небудь десь.  Словник української мови у 20 томах
3. примощувати — ПОМІЩА́ТИ (надавати місце комусь, чомусь, розташовувати що-небудь десь), ВМІЩА́ТИ (УМІЩА́ТИ), ВМІ́ЩУВАТИ (УМІ́ЩУВАТИ), ПРИМІЩА́ТИ (ПРИМІ́ЩУВАТИ), ПРИСТРО́ЮВАТИ, ПРИМО́ЩУВАТИ розм., ПРИСТОСО́ВУВАТИ розм., ВГОРО́ДЖУВАТИ (УГОРО́ДЖУВАТИ) діал.  Словник синонімів української мови
4. примощувати — ПРИМО́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИМОСТИ́ТИ, ощу́, о́стиш, док., перех., розм. 1. Класти або ставити що-небудь десь; приміщати. — Василю! — озвалась Лесиха до сина. — Може б ти примостив старе колесо десь там на даху?.. (Козл., Весн.  Словник української мови в 11 томах
5. примощувати — Примо́щувати, -щую, -єш сов. в. примостити, -мощу, -стиш, гл. Прилаживать, приладить; приставить — напр. доску, чтобы увеличить ширину.  Словник української мови Грінченка