примхливий
ПРИМХЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Якому властиві несподівані, нічим не обґрунтовані бажання, свавільні вигадки, дивацтва; якому важко догодити.
П'ять довгих років старанно й сумлінно прислуговував він пану Бжеському, гнувся, терпів грубі жарти і знущання примхливого пана (З. Тулуб);
До заміжжя це була винятково скромна, соромлива і мрійлива дівчина .. Але по заміжжі наче переродилась: стала свавільна й примхлива (Яків Баш);
Андрій ріс балуваним і примхливим хлопчиськом (Д. Ткач);
// Який відзначається безпідставністю.
Шура намагалася вгадати серед цих численних слідів Юрасеву ступню. Сама сміялася з свого примхливого бажання і все-таки шукала... (О. Гончар);
// Який виражає незадоволення, вередливість, примху.
Стадницький подумав, сліпо поглянув на людей, закусив примхливі, з вигнутою ниточкою болю уста, й ще нижче нагнувшись над столом, красиво вивів своє прізвище (М. Стельмах);
Перед очима парубка, мов якесь дивне диво, постала одразу золотоволоса дівчина з своєю примхливою, трохи наївною усмішкою (С. Добровольський).
2. перен. Який вимагає особливих умов життя, відзначається певними уподобаннями (про тварин).
Не вдасться поки що переселити лише байкальського омуля. Ця примхлива риба не хоче міняти чисту воду Байкалу ні на яку іншу (з газ.);
// Який вимагає особливих умов для росту (про рослини).
Молодий дубок примхливий – він не терпить самотності... (М. Чабанівський);
Чомусь вважається, що гречка – примхлива і маловрожайна культура (В. Минко);
// Який відзначається особливими властивостями, потребує особливих умов під час використання.
Скло – примхливий, трудомісткий, але вдячний матеріал (з газ.).
3. перен. Який відзначається несподіваними змінами, поворотами у своїх виявах.
Тася стрімголов кинулась у примхливе й кипуче життя, яке стає основою існування багатьох недалекоглядних жінок (Л. Дмитерко);
До недавнього часу труд хлібороба був у тяжкій залежності від примхливої природи (М. Рильський);
Я за любов твою примхливу не заплачу тобі нічим, крім ледве чутного мотиву, крім щирих слів моїх і рим (С. Голованівський);
// Який відзначається несподіваними змінами у своєму стані.
Треба було поспішити, щоб переплисти сердите й примхливе восени Каспійське море, поки не припинилась навігація (О. Іваненко);
Бурхливі й примхливі гірські ріки (з газ.);
// Який відзначається незвичними, несподіваними змінами в інтервалах (про ритм), несподіваними поєднаннями звуків (про молодію).
Енергійно, на примхливому ритмі струнної групи вступає головна тема симфонії (з наук. літ.).
4. перен. Який відзначається несподіваними формами; вигадливий.
Напроти Ніни сиділа якась молода дівчина в полотняній сукні, помережаній примхливою вишивкою (О. Копиленко);
За Орською брамою дорога простяглася вздовж примхливих вигинів Уралу (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)