примітивізм
ПРИМІТИВІ́ЗМ, у, ч.
1. Низький або початковий ступінь розвитку чого-небудь.
В мелодиці поліських пісень знаходимо .. чимало архаїчних елементів, пережитків музичного примітивізму (з наук. літ.);
Не рік і не два вся Україна обурювалась примітивізмом футбольних коментаторів, яким доручалося вести репортажі з головних спортивних арен (з газ.);
// Низький рівень виконання; недосконалість.
2. Спрощення, збіднення чого-небудь.
Спрощення басової партії в бандурі збіднює фактуру твору й іноді призводить до примітивізму (з наук. літ.);
// Тенденція стилізації під твір, що належить до ранньої стадії розвитку культури.
Друга група митців захоплена японським мистецтвом, зокрема його кольоровим дереворитом, тяжіє до екзотики Орієнту та примітивізму Африки (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)