приниженість
ПРИНИ́ЖЕНІСТЬ, ності, ж.
1. Стан за знач. прини́жений 2, 3.
Ніколи скарга, дрібний лемент не отворять їй [матері] уст, але й ніколи приниженість духу, обезсилення не найдуть у неї співчуття (О. Кобилянська);
Почуття приниженості і нерівноправності переслідувало його постійно (М. Ю. Тарновський).
2. Властивість за знач. прини́жений 2.
У доцента з його приниженістю химерно поєднувалася настирливість (І. Волошин).
Словник української мови (СУМ-20)