принукувати

ПРИНУ́КУВАТИ, ую, уєш і ПРИНУКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого і без дод., розм.

1. Те саме, що підганя́ти 1.

– Який же в вас начальник? Чи добрий чоловік? Чи робочий? Чи, може, тільки ладен повсякчас кричати, та принукувати, та поганяти? Знаю я ті начальства! (І. Нечуй-Левицький);

// Примушувати до чого-небудь.

На землі нашого брата значно більше, аніж пана, і ми повинні принукати його до праці, а не він нас (Іван Ле).

2. Те саме, що спонука́ти.

Серце йому набрякало від тих же почуттів, які лящати й заливатися принукували соловейків (О. Ільченко);

Ліс нині наче зачарований, такий гарний. Тиша в нім панує. Спокій, глибина немов принукає чоловіка що раз, то більше вглиб (О. Кобилянська).

Значення в інших словниках

1. принукувати — прину́кувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. принукувати — див. примушувати  Словник синонімів Вусика
3. принукувати — -ую, -уєш і принукати, -аю, -аєш, недок., перех. і без додатка, розм. 1》 Те саме, що підганяти 1). || Примушувати до чого-небудь. 2》 Те саме, що спонукати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. принукувати — ПІДГАНЯ́ТИ (ПІДГОНИТИ) (примушувати або допомагати швидше йти, їхати), ПОГАНЯ́ТИ, ГНА́ТИ, НАГАНЯ́ТИ (НАГО́НИТИ) розм., НУ́КАТИ розм., ПРИНУ́КУВАТИ розм., ПРИСПІ́ШУВАТИ (ПРИСПІША́ТИ) діал. — Док.: підігна́ти, нагна́ти, прину́кати, приспіши́ти.  Словник синонімів української мови
5. принукувати — ПРИНУ́КУВАТИ, ую, уєш і ПРИНУКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. і без додатка, розм. 1. Те саме, що підганя́ти 1. — Який же в вас начальник? Чи добрий чоловік? Чи робочий? Чи, може, тільки ладен повсякчас кричати, та принукувати, та поганяти?...  Словник української мови в 11 томах
6. принукувати — Принукувати, -кую, -єш гл. Принуждать, понуждать. Тут треба все принукувати палицею, нагаєм, та й тим нічого не вдієш. Левиц. І. 476.  Словник української мови Грінченка