Значення в інших словниках
-
принукувати —
прину́кувати дієслово недоконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
-
принукувати —
-ую, -уєш і принукати, -аю, -аєш, недок., перех. і без додатка, розм. 1》 Те саме, що підганяти 1). || Примушувати до чого-небудь. 2》 Те саме, що спонукати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
принукувати —
ПРИНУ́КУВАТИ, ую, уєш і ПРИНУКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого і без дод., розм. 1. Те саме, що підганя́ти 1. – Який же в вас начальник? Чи добрий чоловік? Чи робочий? Чи, може, тільки ладен повсякчас кричати, та принукувати, та поганяти?...
Словник української мови у 20 томах
-
принукувати —
ПІДГАНЯ́ТИ (ПІДГОНИТИ) (примушувати або допомагати швидше йти, їхати), ПОГАНЯ́ТИ, ГНА́ТИ, НАГАНЯ́ТИ (НАГО́НИТИ) розм., НУ́КАТИ розм., ПРИНУ́КУВАТИ розм., ПРИСПІ́ШУВАТИ (ПРИСПІША́ТИ) діал. — Док.: підігна́ти, нагна́ти, прину́кати, приспіши́ти.
Словник синонімів української мови
-
принукувати —
ПРИНУ́КУВАТИ, ую, уєш і ПРИНУКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. і без додатка, розм. 1. Те саме, що підганя́ти 1. — Який же в вас начальник? Чи добрий чоловік? Чи робочий? Чи, може, тільки ладен повсякчас кричати, та принукувати, та поганяти?...
Словник української мови в 11 томах
-
принукувати —
Принукувати, -кую, -єш гл. Принуждать, понуждать. Тут треба все принукувати палицею, нагаєм, та й тим нічого не вдієш. Левиц. І. 476.
Словник української мови Грінченка