принцепс
ПРИ́НЦЕПС, а, ч.
У Стародавньому Римі за принципату – перший у списку сенаторів – особа, у руках якої зосереджувалася вся влада.
У I ст. до н. е. в Римі склалася рабовласницька монархія, за якої тільки формально зберігалися республіканські установи, а вся повнота влади належала імператорові, що вважався тільки першим серед сенаторів (принцепсом) (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)